№

з/п

Назва об’єкту

Адреса  (місце знаходження)

Координати об’єкту (GPS)

Коротка довідкова інформація

1.

Меморіальний комплекс

смт. Єланець, вул.Горького

Парк Слави

47.696177, 31.852825

Споруджений і відкритий у 1967 році на честь 69  воїнів- визволителів, які загинули при звільненні сіл Єланець та Новокиївка від німецько-фашистських загарбників у березні 1944 року та на честь 275 воїнів- односельчан, які загинули на фронтах ВВ війни 1941-1945 років. З 1987 по 1989 років меморіал реконструювали, займає площу 400 кв.м. 9 травня 1989 року, в день Перемоги, меморіальний комплекс було відкрито.

2.

Пам’ятник воїнам - односельчанам

Єланецький район

с. Калинівка

центр, парк

47.629190,31.909554

Встановлено у травні 1975 році до 30- річчя  Перемоги радянського народу від німецько- фашистських загарбників у ВВ війні. Увіковічена пам'ять жителів села, що стали жертвами фашизму та земляків, що загинули на фронтах ВВ війни. Жителі села Калинівка організували допомогу радянським розвідникам в операції по звільненню села. День 14 березня 1944 року  для калинівців є найтрагічнішим в історії села. Фашисти жорстоко розправилися з жителями села, розстріляли 87 стариків, жінок і дітей.

3.

Пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам

смт. Єланець, вул.Карла Маркса,

центр селища

47.696253,31.850481

Пам’ятник виготовлений місцевими майстрами у 2008 році на честь воїнів-інтернаціоналістів. Невисокий двоступінчатий круглий постамент оточений трьома гранітними променями пірамідальної форми.

4.

Пам’ятник  Трудової слави

смт. Єланець, вул.. 50 років Жовтня, біля автотраси Новий Буг - Вознесенськ

47.681974,31.850395

Встановлено у 1977 році. На металевому, випуклої форми  постаменті, встановлений трактор марки Фундзон. Увічнює роботу перших машинно - тракторних товариств.

5.

Пам’ятний знак Березнегуватсько - Снігурівської операції

Єланецький район

с. Возсіятське, на трасі Єланець- Новий Буг

47.674482,32.097432

Пам’ятний знак на честь воїнів 46-ї армії 3-го Українського фронту був відкритий у  березні 1974 року до 30- річчя  звільнення  села Возсіятське від німецько - фашистських загарбників. На насипаному кургані на вертикальній конструкції  встановлена 76 міліметрова  гармата.

6.

Великосербулівсь

кий   народний історико - краєзнавчий музей

Єланецький район

с. Великосербулівка, вул. Шкільна,3

47.703495,31.669335

Музей налічує 5 залів, в яких  представлені  прообраз української хати початку 20- го сторіччя (зібрана колекція рушників, ікон, предметів одягу та побуту), матеріали та експонати про ВВ війну, участь земляків у ній, матеріали про історію села за період з 1915 року до сьогодення, археологічна кімната.

7.

Етнографічний музей «Народні джерела»

Єланецький район

с. Возсіятське,

вул..Шкільна,36

 Возсіятська ЗОШ І- ІІІ ст.

47.666800,32.115483

Музей було відкрито 28 жовтня 1974 року  (музей Бойової і Трудової слави Возсіятської середньої школи), у 1999 році  музей було поновлено і доповнено експонатами та змінено назву на етнографічний музей «Народні джерела». Складається з  розділів: історія виникнення села, історія школи, історія колгоспу  «Авангард». Люди трудової слави, куточок хліба, голодомор 1932-1933 років, Афганістан болить в моїй душі, культура та побут односельців, кімната Бойової слави (1941-1945 роки).

8.

Музей історії школи Єланецької ЗОШ І-ІІІ ст.

смт.Єланець, вул. 50 років Жовтня,5

Єланецька ЗОШ І-ІІІ ст.

47.694389,31.854322

Музей створено в 2000 році з нагоди 20- річчя школи. Головна тема музею – історія створення і становлення освіти в селищі Єланець з 1900 років ХХ століття і до відкриття нової школи в 1980 році.В музеї зібрано матеріали про вчителів та директорів школи починаючи з 1914 року, ветеранів ВВв, випускників 1941 року, та учнів школи, які воювали та загинули на фронтах війни, є експозиція присвячена воїнам – Афганцям, батькам як активним політикам школи, учням – медалістам (з моменту відкриття першої школи в Єланці), сьогоднішнім випускникам, які прославляють школу на олімпіадах, конкурсах, є етнографічний куточок і куточок символіки України, області та шкільних символів. В музеї – матеріали про видатних людей- випускників школи- космонавта Ю.Гідзенко, науковця, кандидата технічних наук  М.Стоянова, кандидата філософських наук, українознавця Г.Лозко, письменників М. Ярошенко, І. Мельніченка, поетеси Л.Золотоноші.

9.

Музей «Берегиня» Водяно- Лоринської ЗОШ І- ІІ ст..

(краєзнавчий)

Єланецький район

с. Водяно- Лорино,

вул.Леніна,22  Водяно- Лоринська ЗОШ І- ІІ ст.

 

47.573880,32.096633

Музей створено в 2003 році. Складається з  розділів: «Козацькі часи», «Історія  створення села Водяно- Лорино», «Крок за кроком», «Трудові будні», «Актив СОЗу», «Буремні роки війни», «Афганістан – біль і пам'ять», «Пісня завжди поміж нас», «Стежками рідного села», «Історія школи».

  Село Водяно- Лорино отримало свою назву на честь декабриста Лорера (син Лорера І.І.-дворянина Херсонської губернії, за віддане служіння отримав дворянство і землю,  створив своє помістя і проживав із сім’єю в с. Водяно), відомості про якого знаходяться у шкільному музеї.

10.

Музей Бойової та Трудової слави  

Ольгопольської ЗОШ І- ІІ ст..

Єланецький район

с.Ольгополь,  вул..Садова,3

Ольгопольська ЗОШ І- ІІ ст.

 

47.729445,32.137799

Музей створено в 2008 році, реконструйовано в 2013 році.   Складається з  розділів: «Наш край в давнину» (предмети археологічних розкопок, знаряддя праці і побуту жителів села), «Історія заснування с.Ольгополь» (матеріали про засновників села – графа Потоцького та купця Дуриліна), «Очевидці свідчать» (матеріали про голодомор 1932-1933 років), «Учасники бойових дій під час ВВв», «Воїни- Афганці», «Воїни АТО».

с. Ольгополь  спочатку мало назву Девітовка (кріпосне поселення на землях французького емігранта графа Девітте), в 1800 році було перейменовано на «Графське», в 1807 році колишня дружина І графа Девітте  графиня  Потоцька назвало село Ольгополем на честь своїх доньок Ольги і Поліни. Після відміни кріпосного права  в 1861 році ці землі перейшли у власність купця першої гільдії Федора Дуриліна, який побудував в селі Ольгополь маєток. Відомості про історію села, предмети та свідчення про діяльність купця Дуриліна  знаходяться у шкільному музеї.

11.

Пам’ятка природи «Магматити»

Межі території Куйбишевської сільської ради, біля траси Р-55 дороги Новий Буг - Вознесенськ

47.659014,31.722078

Геологічна пам’ятка природи місцевого значення, займає площу 5 га. Магматити – метаморфічна порода з залежами граніту. Гранітні скелі.  Тут раніше працював гранітний кар’єр, з якого видобували граніт – будівельний матеріал в основному темно- сірого кольору.

12.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці

смт. Єланець, вул. Карла Маркса, 91

 

47.701646,31.852434

Побудована  кам’яна  однопрестольна церква з дерев’яними куполами на кошти прихожан у 1815 році. Товщина стін  церкви становить 110 см. Майже повністю уцілілою ця будівля  зберігалася до даних днів. В 1992 році церкву передано громаді селища та відбулося освячення  церкви.  Місцевими  художниками зроблено списки шести ікон з життя Пресвятої Богородиці та інших святих. В  2007 році відбулося освячення іконостасу та каплиці Святого Миколая. В 2012 році храму подаровано художню експозицію  «Вертеп».

13.

ПП

 «Тихий Хутір-1»

(об’єкт сільського (зеленого) туризму)

Миколаївська облась, Єланецький район, село Малодворянка вул. Мічуріна буд. 15

47.725784,32.061794

Підприємство  «Тихий Хутір-1» (керівник - Гаркуша Володимир Анатолійович) розташоване в тихому, мальовничому, малозаселеному та екологічно чистому місці сільської території. Надаються послуги тимчасового розміщення туристам під час їх перебування і відпочинку у сільській місцевості. Власником облаштовано 3 окремих будинки  для проживання, є можливість активного відпочинку в селі серед живої природи - мисливство, риболовля. На трасі «Київ – Миколаїв» біля м. Вознесенськ розміщено рекламні  щити про підприємство.

14.

Державний природний заповідник Єланецький степ

 Миколаївська обл., Єланецький р-н, с.Калинівка

47.558110,32.021885

Природний заповідник Єланецький степ є першим і, поки що, єдиним степовим заповідником у Правобережній Україні. Його мета - збереження та відновлення типчаково-ковилового степу, не представленого на інших заповідних територіях України.  З'явився заповідник у 1978 році, коли тут було організовано заказник місцевого значення "Роза" площею 300 га. У 1982 році вже на площі 976 га, було оголошено ландшафтний заказник місцевого значення "Єланецький". У 1990 році з ініціативи місцевих природоохоронців та українських вчених було прийнято рішення про резервування 2000 га під майбутній заповідник, а 17 липня 1996 року Указом Президента України № 575 було створено природний заповідник "Єланецький степ". Із 70-х років минулого століття у заповіднику лишились зоопарк (огороджена ділянка степу площею 70 га, в напіввільному стані утримуються бізони) та "Палац природи". "Палац природи" був побудований у 1979 році з метою організації відпочинку та екологічної освіти дітей і юнацтва. Він складається з красивої триповерхової будівлі оригінальної архітектури. Нині комплекс знаходиться в аварійному стані і потребує капітального ремонту.

У складі флори зареєстровано 727 видів рослин. До Червоної книги України занесено 21 видів (зокрема 6 видів ковили), 5 видів рослин, поширених у заповіднику, занесені до Європейського червоного списку (зокрема Зіновать гранітна, перлівка золотолускова, смілка бузька).

В заповіднику створена одна екологічна стежка довжиною 1,2 км, маршрут якої проходить біля вольєру зоопарку. Маршрут по стежці діє з початку квітня до середини жовтня.  

№

п/п

Назва засобу розміщення (оселі)

П.І.Б.

керівника

Адреса

Контактні  дані

Послуги

Додаткова

 інформація

1.

Приватна садиба

Гаркуша Володимир Анатолійович

 керівник

ПП «Тихий Хутір-1»

 

Миколаївська облась Єланецький район

 с. Малодворянка вул. Мічуріна буд. 15

Тел.

 (067) 9721203

Надання послуг   для тимчасового розміщення  туристам  під час їх  перебування і відпочинку у сільській місцевості

 

В наявності 3 окремі

будинки обладнані для проживання відпочиваючих,

є можливість активного відпочинку (мисливство, риболовля). Проживаючим буде надана можливість споживання  екологічно чистих продуктів харчування – меду з власної пасіки,  огородини, вирощеної на власній присадибній ділянці, молока та молочних продуктів (місцевих жителів), риби з місцевого ставка.