Українська | Русский | English
Головна Новини Децентралізація влади Доступ до публічної інформації Запобігання проявам корупції Безвізовий режим: запитання та відповіді

Європейська інтеграція України

 08.05.2020

Євроінтеграція-2020: що має стати пріоритетом у виконанні Угоди з ЄС

Чи виконає Україна вчасно своє "домашнє завдання" з євроінтеграції?

Питання не риторичне, адже роботу над виконанням Угоди про асоціацію в частині секторальної інтеграції Україна має завершити не пізніше кінця 2023 року, а загалом всі положення Угоди, щодо яких визначені терміни виконання, мають бути виконані не пізніше 31 грудня 2025 року.

Іншими словами, більшість положень Угоди має бути виконано до кінця каденції президента Володимира Зеленського і нової Єврокомісії.

Саме тому принципово важливим стане темп євроінтеграційної роботи у 2020-му – першому повному році, коли за виконання Угоди буде повністю відповідати нова українська влада.

Чи буде на практиці реалізований озвучений ними курс на набуття критеріїв членства у ЄС? Чи навпаки, євроінтеграція залишиться лише на папері та в обіцянках?

Завдання-2020

Хоч і з запізненням, але Україна виконує своє "домашнє завдання". Отже, дедалі більше поставатиме питання про прийняття рішень ЄС про інтеграцію України до внутрішнього ринку ЄС у відповідних секторах, як це передбачено Угодою про асоціацію.

Першим таким очікуваним рішенням має стати Угода АСАА, але далеко не лише вона.

У 2020 році можна очікувати наступного прогресу в секторальній інтеграції у рамках Угоди:

-укладення угоди АСАА;

-визнання еквівалентності систем санітарного та фітосанітарного захисту у ключових секторах сільськогосподарських товарів;

-визнання авторизованих економічних операторів;

-приєднання України до єдиної транзитної системи ЄС (NCTS);

-оновлення Додатку XVII-3 та укладення угоди про взаємне визнання електронних довірчих послуг між Україною та ЄС;

-рішення органів асоціації про доступ до ринку державних закупівель на рівні завершеного третього етапу Індикативного плану;

-підписання угоди про спільний авіаційний простір (після Brexit).

Разом з тим, уже зараз можна вносити зміни до положень Угоди – на практиці, лише до додатків до неї, що не потребує ратифікації країнами-членами ЄС.

Починаючи з 2018 року, вже було чотири випадки внесення змін до додатків:

-уточнення розрахунку термінів у Додатку І-А (тарифний графік) (2018 рік);

-зміни порогових значень у Додатку ХХІ (державні закупівлі) (2018);

-оновлення зобов’язань та посилення моніторингу у Додатку XXVII (енергетика) (2019);

-зміни тарифних квот на м’ясо птиці у Додатку І-А (тарифний графік) (2019).

Потреба оновлення додатків до Угоди є очевидною через те, що законодавство ЄС значно еволюціонувало з часів завершення переговорів між Україною і ЄС щодо УА (2011 рік).

Тому на засіданні Ради асоціації у грудні 2018 року сторони погодились розпочати роботу щодо оновлення додатків до Угоди про асоціацію для узгодження з розвитком права ЄС.

Першим у 2019 році було оновлено Додаток XXVII стосовно енергетики.

Експертна місія ЄС зараз напрацьовує пропозиції щодо оновлення змісту Додатку XVII-3 про телекомунікаційні послуги. Як уже було зазначено вище, так само існує потреба оновлення Додатку XVII-2 про фінансові послуги, а також більшості інших додатків до УА.

Слід відзначити нещодавній ініційований ЄС перегляд Додатку І-А у частині тарифних квот на м’ясо птиці.

Цей прецедент український уряд буде намагатися використати для ініціювання змістовного перегляду (подальшої лібералізації) всіх інших наявних тарифних квот ПВЗВТ. Адже з моменту завершення переговорів про УА також відбулися значні зміни в економіці України, що вимагають оновлення Угоди, у першу чергу саме у її тарифній частині.

Плани на перегляд

Варто нагадати, Угода передбачає, що за п'ять років з дати набрання нею чинності сторони повинні здійснити "всебічний огляд досягнення її цілей".

Оскільки "дату набрання чинності УА" слід читати як "дату, з якої здійснюється її тимчасове застосування", то для багатьох положень УА (у т.ч. у сферах енергетики та транспорту) "всебічний огляд досягнення цілей УА" мав би бути проведений після 1 листопада 2019 року, але для положень про зону вільної торгівлі – після 1 січня 2021 року.

Логічно очікувати, що внаслідок такого огляду сторони повинні були би переглянути положення Угоди з метою забезпечення ефективнішого досягнення її цілей.

Відповідно, сторонам УА слід розглянути можливість не лише перегляду (подальшої лібералізації) тарифних положень, але й посилення двосторонніх зобов’язань стосовно секторальної інтеграції.

Зокрема, ЄС слід ухвалити рішення про готовність до укладення угод з Україною у галузях автомобільного, залізничного та внутрішнього водного транспорту.

"Політична асоціація"

Зважаючи на те, що УА є угодою про "політичну асоціацію та економічну інтеграцію". У той час як "економічна інтеграція" є усталеним терміном, термін "політична асоціація" жодним чином не пояснений у тексті Угоди, невідомий праву ЄС і не досліджений в академічній літературі.

Парадокс, але ті питання, які ЄС у політичному діалозі з Україною визначає як пріоритетні, від яких залежить оцінка бізнес-клімату, перспектива залучення інвестицій та успіх економічного розвитку – майже ніяк не врегульовані в УА.

Це пояснюється тим, що у питаннях боротьби з корупцією та верховенства права ЄС практично не має свого законодавства, до норм якого Україна могла би проводити наближення. Тому відповідні статті Розділу ІІ "Політичний діалог та реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері зовнішньої та безпекової політики" та Розділу ІІІ "Юстиція, свобода та безпека" УА містять лише загальні формулювання.

Разом з тим, не слід забувати, що низка політичних принципів визначена у тексті Угоди як "основні елементи" угоди, дотримання яких є передумовою наявності ПВЗВТ:

  • повага до демократичних принципів, прав людини та основоположних свобод;
  • повага до принципу верховенства права;
  • повага до принципів суверенітету й територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності;
  • протидія розповсюдженню зброї масового знищення, пов’язаних з нею матеріалів та засобів їхньої доставки.

У разі порушення однією зі сторін цих основних елементів Угоди інша сторона може призупинити дію положень режиму вільної торгівлі.

Більше того, мова цих "політичних" положень Угоди нагадує формулювання першого – політичного – Копенгагенського критерію членства у ЄС: "Стабільність інституцій, що гарантують демократію, верховенство права, права людини та повагу та захист меншин".

Іншими словами, виконання політичної частини ("політичної асоціації") мало би наблизити Україну до відповідності першому критерію членства у ЄС, виконання якого потрібне ще перед початком переговорів про вступ.

Визначення зобов’язань у політико-правовій сфері у формі додатку до Угоди виглядає кращим варіантом, у той час як уже плани імплементації цих зобов’язань можуть бути, за потреби, оформлені у вигляді "планів дій" чи "дорожніх карт".

Це може бути і не один, а кілька додатків, змістом яких можуть бути як питання співпраці (зокрема, між правоохоронними органами – у сферах боротьби зі злочинністю, інтегрованого управління кордоном, кібербезпеки, забезпечення дотримання санкційних режимів тощо), так і виконання Україною відповідного "домашнього завдання".

Хоча ЄС не має власного законодавства у сферах боротьби з корупцією та судової реформи, але, з іншого боку, ЄС розробив найкращі інструменти для вимірювання прогресу країн-членів у цих сферах. Так, регулярну оцінку стану судової системи України найкраще було би проводити за методологією EU Justice Scoreboard, а регулярну оцінку стану боротьби з корупцією в Україні – за методологією EU Anti-Corruption Report, причому незалежно від того, чи буде продовжено її застосування у самому ЄС.

Прецедент подібного застосування внутрішньої методології ЄС для оцінки стану справ у певному секторі в Україні створюється сьогодні, коли, як було згадано вище, обговорюється можливість включення України як першої країни – не члена ЄС до Індексу цифрової економіки і суспільства (DESI), який вимірює прогрес країн-членів ЄС у різних вимірах Європейського цифрового ринку. 

 

 

 Уряд ухвалив 16 документів у сфері європейської інтеграції.

Зокрема, Уряд вніс зміни до Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Оновлений План заходів враховує поглиблення двосторонніх відносин Україна – ЄС і спрямований на виконання цілей Програми діяльності Уряду, а саме досягнення відповідності України критеріям членства в Європейському Союзі. Він актуалізує та доповнює завдання відповідно до законодавства ЄС за такими напрямками: митна і фінансова політика, оподаткування, підприємництво, фінансові послуги та конкуренція; юстиція, соціальні та гуманітарні питання; транспорт; енергетика та енергоефективність; цифрова сфера, наука, технології та інновації; природокористування та інші.

Також Уряд ухвалив низку нормативно-правових актів щодо підписання додаткових угод між Урядом України та Європейською Комісією, якими вносяться зміни до угод про фінансування певних програм. Зокрема, щодо підтримки в Україні реформи у сфері юстиції (програма надання громадянам безоплатної правової допомоги), створення нових ефективних центрів надання адміністративних послуг (ЦНАПів), управління міграційними процесами та надання притулку, продовження комплексного реформування державного управління.

Крім того, Уряд схвалив законопроект про приєднання до Угоди про розвиток мультимодальних перевезень TРACEКA. Приєднання до цієї міжнародної транспортної програми сприятиме розвитку мультимодальних перевезень та інтенсифікації руху товарів між Україною та ЄС.

Схвалений законопроект про митний тариф України передбачає спрощення процедури митного оформлення товарів та адаптацію статистичної системи України до міжнародних стандартів.

У пакеті ухвалених документів - реалізація пілотного проекту щодо створення Агенції регіонального розвитку «Офіс євроінтеграції» у Херсонській області. Агенція буде займатися розвитком культурних та освітніх проектів, бізнес-контактів, економіки та інфраструктури із залученням інвестицій та фінансової допомоги ЄС. Крім того, пілотний проект фокусує увагу на «регіоналізації» євроінтеграції, що дозволить спрямувати додаткові ресурси в області та громади для того, щоб мешканці регіонів безпосередньо відчували користь для них курсу України на інтеграцію до ЄС. Після реалізації пілотного проекту в Херсонській області ініціатива буде поширена на всі регіони України впродовж 2020-2024 років.

Уряд спільно з ЄС вирішують соціально-економічні проблеми 5,9 млн українців, які мешкають в українській частині Дунайського регіону. З цією метою Уряд ухвалив рішення про запровадження національної системи управління та контролю за виконанням Угоди про фінансування Дунайської транснаціональної програми. Реалізація нормативного акта спрямована на досягнення цілей державної політики, що визначені Програмою діяльності Кабінету Міністрів України. А саме: українці більш ефективно та ощадливо використовують природні ресурси; українці живуть у комфортних містах та селах;  українці, які мешкають у «депресивних регіонах», мають достатні можливості для розвитку.

Крім того, Уряд затвердив план заходів на 2020-2022 роки щодо реалізації Стратегії інтегрованого управління кордонами на період до 2025 року та вніс зміни до деяких законодавчих актів щодо об'єктів підвищеної небезпеки.

Також Уряд затвердив Положення про конкурсний відбір наукових, науково-технічних робіт, які фінансуються за рахунок Європейського Союзу для виконання зобов’язань України у Рамковій програмі ЄС з наукових досліджень та інновацій «Горизонт 2020» та ухвалив інші важливі рішення у цій сфері. Відповідно до документа будуть встановлені чіткі, єдині та вичерпні вимоги до учасників конкурсного відбору та визначено процедуру проведення та надання фінансування в рамках конкурсного відбору. Нормативний акт спрямовано на досягнення цілі 1.5. «Українські вчені мають належні умови для досліджень та інтегровані у світовий науковий простір» Програми діяльності Кабінету Міністрів.

 

Володимир Зеленський провів телефонну розмову з Президентом Єврокомісії: ЄС продовжуватиме підтримку суверенітету та територіальної цілісності України

Президент України Володимир Зеленський провів телефонну розмову з Президентом Європейської комісії Урсулою фон дер Ляєн.

Глава держави привітав очільницю Єврокомісії з початком роботи нового складу ЄК та побажав успіхів у реалізації визначених пріоритетів.

«Сподіваюся, що за вашого лідерства провідна роль Європейського Союзу у підтримці реформ та захисті територіальної цілісності й суверенітету України лише зміцнюватиметься», – зазначив Глава Української держави.

Володимир Зеленський запевнив Президента Єврокомісії у незмінності євроінтеграційного курсу держави й поінформував про результати активізації реформ в Україні та виконання Угоди про асоціацію з ЄС.

Лідери погодилися продовжувати реалізацію домовленостей, досягнутих під час 21-го саміту Україна – ЄС. Йшлося, зокрема, про перспективи укладення угоди між Україною та Євросоюзом про так званий промисловий безвіз та візит відповідної оціночної місії в Україну на початку наступного року.

Урсула фон дер Ляєн підтвердила готовність ЄС і надалі підтримувати нашу країну в процесі реформ, а також співпрацювати у контексті надання Україні макрофінансової допомоги.

Крім того, президенти обговорили безпекову ситуацію на Донбасі. Володимир Зеленський поінформував очільницю ЄК про перебіг підготовки до зустрічі лідерів у Нормандському форматі.

Урсула фон дер Ляєн зі свого боку запевнила, що Європейський Союз продовжуватиме безумовну підтримку суверенітету та територіальної цілісності України.

«Санкції ЄС залишатимуться прив’язаними до повного виконання Мінських домовленостей і мають бути продовжені під час наступного засідання Європейської ради», – зауважила вона.

Лідери узгодили графік політичного діалогу та пріоритети двосторонньої співпраці на найближчі місяці. Володимир Зеленський запросив Урсулу фон дер Ляєн відвідати Україну найближчим часом.

 

Зеленський вірить у інтеграцію України до ЄС за один рік

Президент Володимир Зеленський припускає, що наступний саміт Україна-ЄС, щорічне проведення якого передбачене Угодою  про асоціацію, може не відбутися.

Про це він заявив за підсумками 21-го саміту Україна-ЄС, повідомляє кореспондент "Європейської правди".

У виступі після завершення саміту президент заявив, що Україна має зближуватися з ЄС темпами, яких досі не було, оскільки "у нас немає часу"

"Кажуть що новачкам щастить.  Тому можливо 22-й саміт нам вже і не знадобиться, бо ми будемо невід’ємною частиною Європи", - напівжартома заявив він.

 

Як відомо, щорічне проведення самітів на найвищому рівні є одним із положень чинної Угоди про асоціацію. Виконання УА розраховане на 10 років і має тривати якнайменше до 2025 року.

 Відносини Україна-ЄС

Відносини між Україною та Європейським Союзом були започатковані в грудні 1991 року, коли Міністр закордонних справ Нідерландів, як головуючої в ЄС держави, у своєму листі від імені Євросоюзу офіційно визнав незалежність України.

Політика України щодо розбудови відносин з Європейським Союзом впроваджується на основі Закону України від 1 липня 2010 року «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики». Відповідно до статті 11 Закону однією з основоположних засад зовнішньої політики України є «забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в ЄС».

Разом з цим намір України розбудовувати відносини з ЄС на принципах інтеграції був проголошений набагато раніше. Так, у Постанові Верховної Ради України від 2 липня 1993 року «Про основні напрями зовнішньої політики України» Україна вперше заявила про власні євроінтеграційні прагнення. У документі закріплювалося, що «перспективною метою української зовнішньої політики є членство України в Європейських Співтовариствах за умови, що це не шкодитиме її національним інтересам. З метою підтримання стабільних відносин з Європейськими Співтовариствами Україна укладе з ними Угоду про партнерство і співробітництво, реалізація якої стане першим етапом просування до асоційованого, а згодом - до повного її членства у цій організації».

Відповідні положення щодо підтримки курсу на інтеграцію до ЄС містяться також в Постанові Верховної Ради України з приводу рекомендацій парламентських слухань про співробітництво України та ЄС, ухваленій 28 листопада 2002 року, Заяві Верховної Ради України від 22 лютого 2007 року з приводу підготовки до початку переговорів щодо нової угоди між Україною та ЄС, а також Постанові Верховної Ради України з приводу рекомендацій парламентських слухань про стан та перспективи розвитку економічних відносин України з ЄС та Митним союзом, ухваленій 19 травня 2011 року.

Відмова вищого керівництва держави у листопаді 2013 року від підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС спричинила початок масового мирного протесту в Україні на захист євроінтеграційних прагнень народу України, що отримав назву «ЄвроМайдан».

Після перемоги в Україні Революції Гідності, 13 березня 2014 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про підтвердження курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу та першочергові заходи у цьому напрямі», якою підтверджується незворотність курсу України на європейську інтеграцію, метою якої є набуття членства в Європейському Союзі.  Було також відзначено, що Україна як європейська держава, яка поділяє спільну історію та цінності з країнами Європейського Союзу, має право подати заявку на набуття членства у Європейському Союзі відповідно до статті 49 Договору про Європейський Союз. Цією Постановою Верховна Рада України рекомендувала Виконуючому обов’язки Президента України та Кабінету Міністрів України  низку першочергових кроків у сфері європейської інтеграції, передусім у контексті укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

З підписанням та ратифікацією у 2014 році Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відносини сторін почали розбудовуватися у якісно новому форматі політичної асоціації та економічної інтеграції. Під час підписання Угоди про асоціацію 27 червня 2014 року Президентом України П.О.Порошенком та під час її ратифікації 16 вересня 2014 року Верховною Радою України було зроблено заяви, що Україна розглядає укладення Угоди про асоціацію як черговий крок на шляху до досягнення кінцевої мети європейської інтеграції – набуття повноправного членства України в Європейському Союзі.

Окремі розділи Угоди про асоціацію почали тимчасово застосовуватися з 1 листопада 2014 р., з 1 січня 2016 року почала функціонувати поглиблена і всеохоплююча зона вільної торгівлі (ПВЗВТ) між Україною та ЄС. Процес ратифікації Угоди усіма державами-членами та інституціями ЄС було завершено 11 липня 2017 р. У повному обсязі Угода  набула чинності 1 вересня 2017 р.

Виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом відбувається на основі затвердженого 17 вересня 2014 р. Кабінетом Міністрів України плану заходів з її імплементації  на 2014-2017 роки, який був оновлений 25 жовтня 2017 р.

Серед основних цілей Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України  26 травня 2015 р., визначено забезпечення інтеграції України до Європейського Союзу. Згідно зі Стратегією, Угода про асоціацію між Україною і ЄС визначає стратегічні орієнтири для проведення системних політичних і соціально-економічних реформ в Україні, широкомасштабної адаптації законодавства України до норм і правил ЄС.

 Політика Європейського Союзу щодо України

Основні засади і зміст політики Європейського Союзу щодо України визначається положеннями Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Євросоюз розглядає Україну як пріоритетну державу у рамках Європейської політики сусідства, започаткованої у 2004 році. В основу ЄПС покладено принципи поглиблення політичної співпраці та економічної інтеграції між ЄС та країнами-партнерами. Ця політика поширена на країни Східної Європи, Південного Кавказу та Східного і Південного Середземномор’я, таким чином уніфікуючи підходи ЄС до розвитку відносин з країнами цих регіонів. Враховуючи відсутність у ЄПС перспектив набуття членства в ЄС, Україна на політичному рівні заявила про невідповідність цієї політики своїм євроінтеграційним прагненням.

За наполяганням України та інших країн-східних сусідів ЄС, а також у відповідь на започаткування Союзу для Середземномор’я, у 2008 році Європейський Союз висунув ініціативу поглибити відносини зі своїми східними сусідами на основі нових принципів. Відносини з Україною було взято ЄС як орієнтир для подальшого розвитку партнерства зі східними сусідами на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції. Нова ініціатива отримала назву Східне партнерство (СхП) і була започаткована у травні 2009 року на Саміті СхП в Празі.

Східне партнерство передбачає можливість оновлення договірно-правової бази відносин ЄС зі східними сусідами шляхом заміни чинних угод про партнерство та співробітництво на угоди про асоціацію, створення поглиблених та всеохоплюючих зон вільної торгівлі (ПВ ЗВТ), лібералізацію візового режиму між ЄС та державами-партнерами тощо. Стратегічним інтересом України щодо Східного партнерства є надання зацікавленим країнам-партнерам перспективи членства в ЄС і, як наслідок, перетворення ініціативи на з’єднуючу ланку з політикою розширення ЄС.

На сьогодні Східне партнерство – це, передусім, багатосторонній форум для діалогу ЄС зі своїми сусідами у вигляді регулярних самітів та зустрічей міністрів закордонних справ, роботи тематичних платформ на рівні експертів, а також майданчик для обміну досвідом між ЄС, його державами-членами та країнами-партнерами у різних сферах. При цьому двосторонній формат відносин з державами-учасницями СхП Європейський Союз розвиває індивідуально та на принципах диференціації.

З початком у 2014 році російської агресії проти нашої держави, ситуація в Україні та події навколо нашої держави є предметом особливої уваги в рамках Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС. «Українське питання» регулярно знаходить відображення у заявах, резолюціях, висновках та інших документах інституцій і керівництва Європейського Союзу. Європейський Союз послідовно відстоює незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, займає чітку і непохитну позицію стосовно невизнання незаконної анексії Росією АР Крим та м.Севастополь,  а також здійснює активні зусилля, спрямовані на врегулювання конфлікту на сході України, спричиненого і підтримуваного Росією.  

Важливим елементом підтримки міжнародних зусиль з врегулювання ситуації навколо України залишаються обмежувальні заходи, запроваджені ЄС у 2014 р. у відповідь на агресію Росії проти України. На сьогодні діють такі групи обмежувальних заходів ЄС:

1. Обмежувальні заходи проти фізичних осіб та організацій зв’язку з діями, які підривають та загрожують територіальній цілісності, суверенітету і незалежності України (спрямовані проти окремих офіційних чинників та представників бізнес-кіл РФ, "керівництва" АР Крим та м. Севастополь і т.зв. "ЛНР" та "ДНР", а також "націоналізованих" юридичних осіб, розташованих на території АР Крим, та суб’єктів господарювання, наближених до вищого політичного керівництва РФ), запроваджені на підставі Рішення Ради ЄС 2014/145/CFSP від 17 березня 2014 р. Санкції полягають у замороженні активів фігурантів санкційного списку та обмеженні права їхнього пересування територію держав-членів ЄС. Дія цього санкційного режиму переглядається раз на півроку.

2. Обмежувальні заходи у зв’язку з незаконною анексією АР Крим та м. Севастополь запроваджені на підставі Рішення Ради ЄС 2014/386/CFSP від 23.06.2014 р. і поширюються на всі операції, пов’язані з імпортом товарів та послуг з АР Крим та м. Севастополь, за відсутності належних дозвільних документів, виданих компетентними органами України, надання послуг у сфері туризму, також постачання обладнання та супутніх матеріалів, що використовуються для розвідки та видобування мінеральних енергоносіїв. Дія цього санкційного режиму переглядається раз на рік.

3. Обмежувальні заходи проти РФ у зв’язку з діями з дестабілізації ситуації в Україні (т.зв. секторальні санкції) запроваджені на підставі Рішення Ради ЄС 2014/512/CFSP від 31.07.2014 р. На сьогодні обмежувальні заходи поширюються на доступ низки російських банківських установ до первинного та вторинного позикових ринків капіталу, обмеження щодо торговельних операцій стосовно озброєння та товарів подвійного використання, а також обмеження щодо постачання обладнання та технологій, які використовуються в енергетичній сфері. Дія цього санкційного режиму переглядається раз на півроку.

Крім того, на підставі Рішення Ради ЄС 2014/119/CFSP від 05.03.2014 р. ЄС запровадив обмежувальні заходи проти колишніх високопосадовців України та їхнього найближчого оточення у зв’язку з незаконним привласненням державних коштів України, а також зловживанням службовим становищем. Згадані санкції полягають у замороженні активів фігурантів санкційного списку. Дія цього санкційного режиму переглядається раз на рік.

 Договірно-правова база та інструменти співробітництва

Укладення Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС) від 14 червня 1994 р. (набула чинності 1 березня 1998 р.) започаткувало співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Укладення УПС дозволило встановити регулярний двосторонній діалог між Україною та ЄС на політичному та секторальних рівнях, впровадити впорядкований режим торгівлі між обома сторонами на основі принципів ГАТТ/СОТ, визначити пріоритети адаптації законодавства України до стандартів та норм Європейського Співтовариства (acquis communautaire) у пріоритетних секторах української економіки.

З огляду на завершення у березні 2008 року 10-річного терміну дії УПС, 5 березня 2007 року Україна та ЄС розпочали переговорний процес щодо укладення нової посиленої угоди між Україною та ЄС. Після завершення вступу України до Світової організації торгівлі 18 лютого 2008 року були започатковані переговори в частині створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, що відкрило шлях до лібералізації руху товарів, капіталів та послуг та широкої гармонізації нетарифних інструментів економічного регулювання. 9 вересня 2008 року на Паризькому Саміті Україна та ЄС досягли політичної домовленості про укладення майбутньої угоди в форматі Угоди про асоціацію, яка будуватиметься на принципах політичної асоціації та економічної інтеграції. У ході 15-го Саміту Україна – ЄС в Києві 19 грудня 2011 сторони оголосили про завершення перегорів по майбутній Угоді про асоціацію, а 30 березня 2012 текст майбутньої Угоди було парафовано главами переговірних команд України та ЄС.

У два етапи – 21 березня 2014 року та 27 червня 2014 року  Угоду про асоціацію було підписано в м.Брюссель Україною, ЄС та його державами-членами. Від України політична частина Угоди про асоціацію була підписана Прем’єр-міністром України А.П.Яценюком, економічна – Президентом України П.О.Порошенком. Зі сторони ЄС Угоду підписали керівники інституцій ЄС та лідери усіх держав-членів Європейського Союзу.

16 вересня 2014 р. Верховна Рада України та Європейський Парламент синхронно ратифікували Угоду про асоціацію. Завершення Україною та ЄС усіх необхідних внутрішніх процедур дозволило розпочати з 1 листопада 2014 року тимчасове застосування значної частини Угоди про асоціацію на період до набуття нею чинності у повному обсязі після завершення процесу ратифікації усіма державами-членами ЄС. З 1 вересня 2017 р. Угода почала застосовуватися у повному обсязі.

Укладення Угоди про асоціацію формує договірно-правову основу співробітництва України та ЄС на середньострокову перспективу.

Угодою про асоціацію передбачено підтримання регулярного діалогу на найвищому рівні у формі щорічних самітів, а також створення нових постійних органів двостороннього співробітництва – Рада асоціації, Комітет асоціації, Комітет асоціації у торговельному форматі, галузеві підкомітети Комітету асоціації, Парламентський комітет асоціації та Платформа громадянського суспільства.

Спільним політичним інструментом реалізації та моніторингу Угоди про асоціацію є Порядок денний асоціації. Цей інструмент був запроваджений Україною та ЄС ще на етапі переговорів щодо Угоди про асоціацію з метою підготовки умов та сприяння ефективній імплементації її положень. Рішення про розробку Порядку денного асоціації було прийнято під час Паризького Саміту Україна – ЄС у вересні 2008 року, спільний документ був схвалений 16 червня 2009 року і набув чинності у листопаді 2009 року. Порядок денний асоціації удосконалюється і доповнюється з урахуванням розвитку поточного діалогу між Україною та ЄС, а також досягнутих Україною результатів і цілей у впровадженні внутрішніх реформ. Сторони визначають пріоритети Порядку денного асоціації, які доповнюють зобов’язання сторін  відповідно до Угоди про асоціацію для повної імплементації цієї Угоди. Оновлений Порядок денний асоціації був схвалений 16 березня 2015 р.

Важливу допомогу у впровадженні реформ, передбачених Угодою про асоціацію, надає Група підтримки України в Європейській Комісії (створена 10 квітня 2014 року).

  Розпорядження №60-р "Про затвердження плану заходів на 2019 рік з реалізації Стратегії комунікацій у сфері європейської інтеграції на 2018-2021 роки у Єланецькому районі"
Формат: DOC | Добавлен: 13/06/2019 16:13:29
80Kb Скачать скачать
  ПЛАН ЗАХОДІВ на 2019 рік з реалізації Стратегії комунікації у сфері європейської інтеграції на 2018-2021 роки у Єланецькому районі
Формат: DOCX | Добавлен: 13/06/2019 16:14:23
21Kb Скачать скачать