Головна Новини Децентралізація влади Доступ до публічної інформації Запобігання проявам корупції Безвізовий режим: запитання та відповіді

Роз'яснення з правових питань

 Встановлення факту проживання на території України

 для визначення громадянства України.

   Зміст

1.    Нормативно-правова база.

2.  Поняття «громадянин» та «громадянство України» згідно Закону України «Про громадянство України».

3.    Розгляд справ про встановлення факту.

 

1. Нормативно-правова база.

·  Конституція України

·  Закон України «Про громадянство України»

 

 

2. Поняття «громадянин» та «громадянство України» згідно Закону України «Про громадянство України».

     У ст. 1 Закону  вказані терміни  вживаються  в  такому значенні:

- громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною,  що  знаходить  свій  вияв  у  їх  взаємних  правах та обов'язках;

-  громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України

 

3.Розгляд справ про встановлення факту.

  Згідно ст. 3 Закону громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991р.) постійно проживали на території України, які на момент набрання чинності Законом    (13.11.1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13.11.1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено запис „громадянин України” та діти таких осіб, які прибули в Україну разом з батьками і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України, особи, які набули громадянства України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

  Суть поданих до суду заяв полягає в установлені юридичного факту постійного проживання в Україні станом на 24.08.1991 рік, або в інший період, що необхідно заявником для вирішення питання про прийняття громадянства. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження.

 Як вирішити межовий спір під час використання земельних ділянок.

 Більшість спорів виникають через незнання власниками землі та землекористувачами правил добросусідства, а також відсутність належно оформлених документів, які б підтверджували право власності або користування земельною ділянкою.

У більшості ситуацій, має місце порушення правил добросусідства. Попередити такі суперечки можливо якщо виконувати вимоги до ч.1 ст.103 Земельного кодексу України, а саме:

• обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, шумове забруднення тощо)- (відстань від будівлі до дерева и кущів: Від зовнішньої стіни будівлі до стовбура дерева 5м., куща 1,5м. Від межі сусідньої ділянки до стовбура дерева 3м.,до куща 1м.).

• вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, земельні ділянки тощо; (вуличну вбиральню розміщують на відстані 15 м від жилих будівель та 20 м водопостачання (криниці), обов’язково враховується схил ділянки).

• власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням;

• дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах, але кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі. витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах, при чому сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева.

Якщо не вдалося встановити власника ділянки, у Вас є можливість звернутися до Єланецького бюро правової допомоги та скористатись безперешкодним доступом до on-line сервісів Міністерства юстиції, працівники центру роз’яснять правила пошуку та допоможуть отримати відомості із даних сервісів.

 Як вирішити спір щодо місцезнаходження межі земельної ділянки.

Щоб здійснити відновлення меж земельних ділянок, слід залучити землевпорядну організацію, яка має у штаті сертифікованих інженерів-землевпорядників. Із землевпорядною організацією слід укласти договір на складання технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Слід знати! згідно з ч.3 ст.158 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.  

Землевпорядна організація має здійснити відновлення меж Вашої земельної ділянки. Основою для відновлення меж згідно законодавства мають бути дані земельно-кадастрової документації.

У разі, якщо у Державному фонді документації із землеустрою відсутні будь-які документів, на підставі яких встановлювалися межі Вашої або суміжної земельної ділянки, тобто при неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки (наприклад, за лінією проходження паркану,.

Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Землевпорядна організація має закріпити межі земельної ділянки межовими знаками встановленого зразка.

Якщо не вдається все ж таки вирішити спір у договірному порядку між сусідами, а також за допомогою дій органів місцевого самоврядування, то спір вирішується в судовому порядку. Звертайтесь до Єланецького бюро правової допомоги та отримайте допомогу кваліфікованого захисника – адвоката за державний кошт.

 Державна реєстрація права власності на житлові будинки які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

З 1 січня 2016 року в Україні набув чинності новий порядок реєстрації нерухомості. Серед змін до законодавства найпрогресивнішою є скасування документа про право власності під час первинної реєстрації нерухомості. Раніше такий документ видавався реєстраторами Державної реєстраційної служби. Натомість зараз нотаріус, державний реєстратор, акредитований суб’єкт наділені повноваженнями видавати власнику інформацію про внесення відомостей до Реєстру речових прав.

  Відповідно до новоприйнятого законодавства, а саме: статті 31 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі – Закон) та пункту 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі – Порядок), для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських, селищних, міських рад та які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, тобто на «приватні» будинки заявник має подати державному реєстратору речових прав на нерухоме майно:

документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з по-господарської книги;

виписку з по-господарської книги, надану виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

   Водночас, на законодавчому рівні закріплено, що погосподарські книги не ведуться міськими радами, а ведуться тільки місцевими радами, на території яких розташовані сільські населені пункти.

 А тому, для проведення державної реєстрації права власності на приватні будинки, що розташовані на території міських рад та які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, за загальним правилом, подаються документи, як для державної реєстрації права власності на новозбудований об’єкт – завершений будівництвом об’єкт нерухомого майна, державна реєстрація права власності на який проводиться вперше. 

У такому випадку, державна реєстрація проводиться на підставі таких документів:

технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна; 

документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки);

письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об’єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності); 

договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

   З питань реєстрації прав на об’єкти нерухомого майна громадяни наразі можуть звертатися до будь-якого нотаріуса, незалежно від місцезнаходження об’єкта нерухомості або до будь-якого державного реєстратора прав при райдержадміністрації чи при місцеві раді, а також до акредитованих суб’єктів, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухомість за місцем розташування такого об’єкта в межах області.

Якщо у Вас виникли проблеми із державною реєстрацією житлового будинку звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги.

 

 

Пам’ятка
щодо процедури отримання свідоцтва про народження дитини,
яка народилася на тимчасово окупованій території України (ТОТ)

Для отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на ТОТ (АР Крим, м. Севастополь та окремі райони Луганської та Донецької областей), батькам, родичам, їхнім представникам або іншим законним представникам дитини*
НЕОБХІДНО:
1. Подати до будь-якого суду за межами ТОТ незалежно від свого місця проживання:
• заяву про встановлення факту народження особи (зразок додається);
• належні докази*;
• квитанцію про сплату судового збору: 320 грн. - з 01.01-30.04.2017 року;
336,80 грн. – з 01.05-30.11.2017 року;
352,40 грн. – з 01.12.-31.12.2017 року.
2.Така справа розглядається судом невідкладно з моменту надходження заяви.
3.У разі задоволення заяви, суд невідкладно видає копію рішення заявнику, в якому зазначає дані про дату і місце народження дитини, її стать, відомості про батьків, або надсилає копію рішення до відділу рацс для державної реєстрації (у разі відсутності заявника під час проголошенні рішення).

Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів.


Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів.
4.Для отримання свідоцтва про народження заявник подає до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду про встановлення відповідного факту та свій паспорт громадянина України.
Важливо!
* Родичами є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Законними представниками є батьки (усиновлювачі), опікуни.
* У разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту.
* Доказами у справі можуть бути письмові докази: оригінали чи копії медичних документів, пояснення заінтересованих осіб, їхніх представників, свідчення свідків, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на ТОТ, теж можуть братися до уваги судом.

Пам’ятка
щодо процедури отримання свідоцтва про смерть,
коли особа померла на тимчасово окупованій території України (ТОТ)

Для отримання свідоцтва про смерть особи, яка померла на ТОТ (АР Крим, м.Севастополь та окремі райони Луганської та Донецької областей), родичам померлого або їх представникам*

НЕОБХІДНО:
1. Подати до суду за місцем проживання чи перебування заявника за межами ТОТ:
• заяву про встановлення факту смерті (зразок додається);
• належні докази*;
• квитанцію про сплату судового збору*: 320 грн. - з 01.01-30.04.2017 року;
336,80 грн. – з 01.05-30.11.2017 року;
352,40 грн. – з 01.12.-31.12.2017 року.

2. Така справа розглядається судом невідкладно з моменту надходження заяви.

3. У разі задоволення заяви про встановлення факту смерті особи, суд невідкладно видає копію рішення заявнику або надсилає її до відділу рацс для державної реєстрації смерті (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення).

Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів.

Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів.

4. Для отримання свідоцтва про смерть особа подає до найближчого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду про встановлення відповідного факту та свій паспорт громадянина України.

Важливо!
* Родичами є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

* Доказами у справі можуть бути пояснення заявників, свідків, письмові докази (в т.ч., свідоцтва про поховання), речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на ТОТ, теж можуть братися до уваги судом.

* У разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту.

* Судовий збір не справляється за подання Заяви щодо особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій.