Головна Новини Децентралізація влади Доступ до публічної інформації Запобігання проявам корупції Безвізовий режим: запитання та відповіді

Роз'яснення з правових питань

 22.06.2020 р.

Цивільний шлюб особливості та наслідки

          Сьогодні досить популярним серед молоді стало проживання без реєстрації шлюбу, у так званому цивільному шлюбі. Для багатьох це лише перехідний етап відносин, на якому чоловік та жінка намагаються краще пізнати одне одного перед укладенням шлюбу та створенням справжньої сім’ї.

          В українському законодавстві визначення поняття «цивільний шлюб» відсутнє. Але в нормативно-правових актах та судовій практиці зустрічається поняття «фактичні шлюбні відносини» та «цивільний шлюб». Тобто це проживання жінки та чоловіка однією сім’єю ( в одній оселі, ведення спільного побуту та домашнього господарства, відносини основані на почуттях любові та взаємоповаги з бажанням створити сім`ю) без офіційної реєстрації шлюбу.

          Поділ майна

          Відповідно до частини першої статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

          Проте, подружжя має право на поділ майна, придбаного ними за час шлюбу, яке буде підтверджуватися свідоцтвом про шлюб, а встановлення, з якого моменту почалися «фактичні шлюбні відносини» буде досить проблемним питанням, оскільки для підтвердження факту спільного проживання і ведення спільного господарства особам, що перебувають в незареєстрованому шлюбі потрібно буде звернутися до суду і надавати докази такого спільного проживання. Сімейний кодекс визначає, що для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації (а це – нерухомість, транспортні засоби), а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово та має бути нотаріально засвідчена (частина третя статті 65 Сімейного кодексу України). При цьому, законодавство не передбачає, і не може передбачити, отримання згоди другого з фактичного подружжя. Тобто, норми про розпорядження спільною сумісною власністю подружжя будуть спрацьовувати лише тоді, якщо права на майно були оформлені на обох осіб, тоді як для подружжя немає різниці на кого буде оформлено майно.

          У випадку, коли фактичний союз не виправдав сподівань, і мирних шляхів поділу майна не знайдено, учаснику «фактичних шлюбних відносин» потрібно переконати суд насамперед у тому, що це майно є спільним. Для цього необхідно довести не сам факт перебування у «фактичних шлюбних відносинах», а факт придбання даного конкретного майна за кошти або внаслідок трудової участі обох фактичних чоловіка й дружини. Практика показує, що зробити це не завжди просто.

          Найпростішим, але не завжди дієвим способом доказу є показання свідків. Так, аргументами можуть слугувати відомості про те, що один з учасників фактичних шлюбних відносин за період спільного проживання не мав достатніх коштів для придбання або покращення майна без залучення коштів іншого. Більшу доказову силу мають документи, які можуть підтвердити наявність заробітку чи іншого доходу, отримання кредиту в банку на ім’я одного або обох учасників «фактичного шлюбу», договори про позику, дарування грошей, або документи, що підтверджують витрати на спільне майно.

          Досить поширеною також є така непроста ситуація, коли майно, придбане фактичним подружжям за спільні кошти, оформлюється на когось одного з них. Якщо при зареєстрованому шлюбі це не має юридичного значення, то за умов «фактичних шлюбних відносин» має, і досить велике. Так, майно, оформлене на одного з учасників вільних відносин, є виключно його майном. Друга сторона права на таке майно не має, доки не доведе, що воно є спільним.

          Щоб уникнути такого становища, радимо все майно, що придбавається фактичним подружжям на спільні кошти, оформлювати «на двох» у спільну часткову власність. Так, наприклад, у договорі купівлі-продажу слід зазначати одразу двох покупців, тоді кожному з них належатиме відповідна частка майна. Якщо розмір часток у договорі не вказується, то на підставі частини першої статті 357 Цивільного кодексу України вони вважаються рівними. Таким чином, право кожної сторони на частку спільно нажитого майна закріплюватиметься в документах (договорах, свідоцтвах про право власності тощо). У випадку спору додаткові докази навіть не вимагатимуться.

          Більше того, договірний спосіб упорядкування відносин між фактичним подружжям є чи не єдиним способом захисту прав та інтересів його учасників. Так, фактичний чоловік і дружина можуть укладати між собою угоду про поділ майна, яке знаходиться в їхній спільній власності, а також угоди про порядок володіння, користування, розпорядження таким майном та про поділ плодів і доходів від використання спільного майна.

          Визначення походження дитини

          Деякі труднощі з’являються при визначенні походження дитини, батьки якої не перебувають між собою в зареєстрованому шлюбі. Так, статтею 52 Конституції України та статтею 142 Сімейного кодексу України визначено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також мають рівні права та обов’язки щодо батьків незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

           У випадку «фактичного шлюбу», походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров’я про народження нею дитини, а походження дитини від батька може визначається:

·        за заявою матері та батька дитини;

·        за заявою чоловіка, який вважає себе батьком дитини;

·        за рішенням суду.

    Аліментні зобов’язання

          Виникнення аліментних майнових прав на утримання не залежить від того, в якому шлюбі ви перебуваєте. Чинне законодавство передбачає можливість отримання аліментів і у випадку перебування в зареєстрованому шлюбі (статті 75, 76 Сімейного кодексу України), і у випадку «фактичних шлюбних відносин» (стаття 91 Сімейного кодексу України).

          На аліменти має право той з учасників «фактичних шлюбних відносин», хто став непрацездатним під час спільного проживання або якщо з нею (ним) проживає їхня дитини. Проте, надаючи жінці право на утримання під час вагітності, Сімейний кодекс, не містить механізму, як саме це право може реалізовуватися, оскільки, якщо з позовом до суду звернеться законна дружина, то батьком майбутньої дитини буде вважатися законний чоловік, а якщо звернеться жінка, яка не перебуває в зареєстрованому шлюбу, їх спочатку доведеться знову ж таки доводити факт спільного проживання з чоловіком, від якого вона хоче отримати аліменти.

          Крім того, пов’язуючи право на утримання з тривалим проживанням однією сім’єю, Кодекс не визначає який термін спільного проживання буде визнаватись «тривалим». Тобто, в кожному конкретному випадку суд буде індивідуально визначати чи є підстави для надання утримання чи ні.

          Спадкові правовідносини

          У питаннях спадкування теж є деякі відмінності, які відрізняють «фактичний шлюб» від зареєстрованого. Так, фактичне подружжя може прожити на спільні кошти, придбаваючи майно (квартири, автомобілі, гаражі, земельні ділянки, меблі, побутову техніку), протягом досить тривалого час у повному взаєморозумінні та згоді. Однак у разі смерті одного з них, на ім’я якого оформлене це майно, інший може сподіватися на достойний розмір спадщини тільки якщо на його користь був залишений заповіт або якщо він знаходився на утриманні померлого. Досить поширеною є ситуація, коли особа, яка прожила у «фактичному шлюбі» не один десяток років, врешті-решт отримує мізерні права на спільно нажите майно або ж не отримує їх зовсім. Як правило, майже вся спадщина померлого переходить до його офіційних родичів. І ось тоді спір між останніми і фактичним чоловіком чи дружиною, які пережили свою другу половину, неминучий. Як говорить мудра приказка: шлюб здійснюється на небесах, а майно ділиться на землі.

          Згідно зі статтею 1264 цього Цивільного кодексу України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до відкриття спадщини. Однак, зрозуміло, що навіть за такої умови частка фактичного чоловіка або дружини буде значно меншою, ніж та, яку він або вона могли б отримати в зареєстрованому шлюбі.

Джерело: - Цивільний кодекс України;

                 - https://minjust.gov.ua/m/str_8795.

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

 

10.06.2020 р.

Пільги, що надаються донорам крові та її компонентів

          Всесвітній день донора крові відзначається 14 червня. Важливість Всесвітнього дня донора має дуже важливе значення для суспільства так, як потреба в донорській крові виникає у людей будь-якого віку з різними серйозними захворюваннями. Тому кожен донор, який здає кров безоплатно, робить свій безцінний внесок у добру справу – порятунок людських життів.

            Донорство крові та її компонентів – добровільний акт волевиявлення людини, що полягає у даванні крові або її компонентів для подальшого безпосереднього використання їх для лікування, виготовлення відповідних лікарських препаратів або використання у наукових дослідженнях.

Відповідно до чинного законодавства, донором може бути будь-який дієздатний громадянин України віком від 18 років, який пройшов відповідне медичне обстеження і в якого немає протипоказань

Взяття крові та (або) її компонентів у донора дозволяється лише за умови, що здоров’ю донора не буде заподіяно шкоди

За особистим визначенням донора давання крові та (або) її компонентів може здійснюватися безоплатно або з оплатою.

Держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров’я,а також надає йому пільги.

Пільги, що надаються донорам

          Держава гарантує захист прав донора та охорону його здоров'я, а також надає йому пільги. Посадові особи установ та закладів охорони здоров'я зобов'язані поінформувати донора про його права і обов'язки та порядок здійснення донорської функції. Медичне обстеження донора перед здаванням крові та її компонентів і видача довідок про стан його здоров'я здійснюються безплатно. Донору в порядку, встановленому законодавством, відшкодовується шкода, заподіяна йому ушкодженням здоров'я у зв'язку з виконанням донорської функції, з урахуванням додаткових витрат на лікування, посилене харчування та на інші заходи, спрямовані на його соціально-трудову та професійну реабілітацію.

          В день давання крові та (або) її компонентів, а також в день медичного обстеження працівник, який є або виявив бажання стати донором, звільняється від роботи на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності із збереженням за ним середнього заробітку. Донори з числа студентів вищих навчальних закладів та учнів професійних навчально-виховних закладів у зазначені дні звільняються від занять.

          Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку. За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.

          У разі, коли за погодженням з керівництвом підприємства, установи, організації, командуванням військової частини в день давання крові донор був залучений до роботи або несення служби, йому за бажанням надається інший день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку.

          У разі давання крові та (або) її компонентів у період щорічної відпустки ця відпустка продовжується на відповідну кількість днів з урахуванням надання працівнику додаткового дня відпочинку за кожний день давання крові.

          Виплата середнього заробітку, здійснюється за рахунок коштів власника підприємства, установи, організації, де працює донор, або уповноваженого ним органу. Зазначені кошти належать до таких, що спрямовані на благодійну діяльність.

          Підставою для надання зазначених пільг є відповідні довідки, видані донору за місцем медичного обстеження чи давання крові та (або) її компонентів. Форми цих довідок та порядок їх видачі затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

          В день давання крові та (або) її компонентів донор забезпечується безкоштовними сніданком та обідом за рахунок коштів закладу охорони здоров'я, що здійснює взяття у донора крові та (або) її компонентів. У разі неможливості забезпечення таким харчуванням відповідний заклад охорони здоров'я має відшкодувати донору готівкову вартість відповідних наборів харчування.

          Норми харчування донорів та рекомендації щодо складання відповідних наборів продуктів затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Додаткові пільги, що надаються донорам у зв’язку із систематичним безоплатним здаванням крові та її компонентів

          Додаткові пільги надаються лише в тому разі, якщо кров та/або її компоненти даються донором:

·        безоплатно;

·        протягом року у сумарній кількості, що дорівнює двом разовим максимально допустимим дозам.

          Максимально допустимі дози визначено пунктом 3.1 Порядку медичного обстеження донорів крові та (або) її компонентів.

          До прикладу, стандартний об’єм заготовленої крові (максимально допустима доза) — 450 мл без урахування крові, взятої для аналізів (до 40 мл).

Таким чином, дві разові максимально допустимі дози для крові — 900 мл (450 мл × 2).

          Отже, якщо вимоги виконуються, то протягом року після давання крові та (або) її компонентів донору передбачена допомога по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з захворюванням, яка виплачується у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати донора незалежно від стажу роботи.

          Учням професійних навчально-виховних, студентам вищих навчальних закладів, які виконали вищезазначені вимоги надається право на одержання грошової допомоги у розмірі 25 відсотків встановленої у навчальному закладі стипендії протягом шести місяців після здачі крові та (або) її компонентів у зазначеній кількості. Виплата такої грошової допомоги здійснюється за місцем навчання донора.

          Крім того, протягом року після здачі крові та (або) її компонентів у відповідній кількості донори мають право першочергового придбання путівок для санаторно-курортного лікування за місцем роботи або навчання та першочергового лікування в закладах охорони здоров'я, що перебувають у державній власності.

Пільги для осіб, які мають статус Почесного донора України

          Підставою для надання зазначених пільг є довідка за формою № 435/о.

          Донори, які безоплатно здали кров у кількості 40 разових максимально допустимих доз або плазму крові в кількості 60 разових максимально допустимих доз, незалежно від часу їх давання набувають статусу Почесного донора України.

          Таким особам видається відповідне посвідчення та вручається нагрудний знак «Почесний донор України».

          Посвідчення є документом, що підтверджує статус Почесного донора України, на підставі якого надаються відповідні пільги згідно із Законом про донорство.

Отже, почесні донори України мають право на:

·        безплатне позачергове зубопротезування (за винятком зубопротезування з використанням дорогоцінних металів) у закладах охорони здоров'я, заснованих на загальнодержавній та комунальній власності;

·        пільгове придбання ліків (із знижкою 50 відсотків їх вартості) за рецептами, виданими закладами охорони здоров'я, заснованими на загальнодержавній та комунальній власності;

·        безплатне забезпечення донорською кров'ю та її препаратами, необхідними для їх особистого лікування, за рецептами, виданими закладами охорони здоров'я, заснованими на загальнодержавній та комунальній власності;

·        першочергове придбання за місцем роботи або навчання путівок для санаторно-курортного лікування та першочергове лікування у закладах охорони здоров'я, заснованих на загальнодержавній та комунальній власності;

·        позачергове забезпечення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, протезами та іншими протезно-ортопедичними виробами;

·        використання чергової щорічної оплачуваної відпустки у зручний для них час;

·        отримання надбавки до пенсії у розмірі 10 відсотків від затвердженого прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць;

·        отримання пільгових позик для будівництва індивідуального житла відповідно до законодавства.

Джерело: - ЗУ «Про донорство крові та її компонентів»;

                 - https://wiki.legalaid.gov.ua;

                 - https://donor.ua/pages/2126.

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

 

 


                                                                                                                                  18.05.2020 р.

Отримання та заміна посвідчення водія

          В Україні, згідно із законодавством, керувати транспортними засобами можна лише за наявності національного посвідчення водія (водійських прав) відповідної категорії (Постанова Кабміну № 340 від 08.05.1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами»).

          Як отримати водійське посвідчення вперше (покрокова інструкція)?

          Процедура отримання прав у 2020 році передбачає проходження чотирьох обов’язкових етапів. Першим кроком є навчання на курсах з водіння та складання теоретичного і практичного іспиту. Варто знати, що починаючи з 2020 року підготовка до іспитів для отримання водійських прав дозволяється в індивідуальному порядку. Перепідготовка водіїв та підвищення кваліфікації для отримання посвідчення іншої категорії також можливі через індивідуальне навчання. Обов’язковою умовою для проходження індивідуальної підготовки в автошколах є виконання робочих програм і планів з вивчення ПДД (задати питання щодо індивідуального навчання на права можна далі).

Крок 1. Навчання в автошколі

          Від вибору навчального закладу буде залежати якість отриманих вами теоретичних знань і практичних навичок водіння. Тому до вибору автошколи варто підходити серйозно. Обов’язково уточніть наявність ліцензії МОН та атестата акредитації МВС.

          Терміни та вартість навчання на курсах водіння залежать від обраної категорії транспортних засобів. Для запису в автошколу необхідно подати наступний пакет документів:

§  заява із зазначенням місця проживання та категорії ТЗ

§  паспорт (пред’являється особисто) + копія ІПН

§  4 фотографії розміром 3,5х4,5

§  медична довідка

          Після закінчення курсу навчання здаються внутрішні іспити з Правил дорожнього руху та водіння. Підтвердженням проходження підготовки водіїв є Свідоцтво про завершення навчання в автошколі, термін дії якого становить 2 роки з дня закінчення курсів.

          Згідно нового порядку отримання та заміни прав, який регламентований Постановою Кабінету Міністрів України № 320, з 2020 року паперове свідоцтво про закінчення курсів водіння по підготовці, перепідготовці та підвищенню кваліфікації водіїв для отримання прав більше не потрібно і не видається при закінченні автошколи. Замість цього, при успішному завершенні курсу з водіння, навчальний заклад має внести електронні відомості про це до Єдиного державного онлайн-реєстр МВС (для допуску до іспиту).

Крок 2. Проходження медичного огляду

          Основною метою медогляду є отримання довідки про придатність до керування транспортним засобом. Без неї отримати права неможливо.

          Медичний огляд включає в себе: загальне обстеження спеціалістами медичної комісії, лабораторне і функціональне обстеження (загальний аналіз крові та сечі, аналіз крові на цукор, ЕКГ, обстеження гостроти й полів зору, обстеження вестибулярного апарату, визначення групи крові і резус фактора).

Медична довідка, видана із зазначенням хвороби згідно з «Переліком захворювань і вад, при яких особа не може бути допущена до керування відповідними транспортними засобами», є підставою для відмови в отриманні посвідчення водія.

Крок 3. Складання іспитів в сервісному центрі МВС

          Прив’язку до прописки (реєстрації) скасували, тому скласти іспит на права в 2020 році можна в будь-якому СЦ МВС. Однак слід враховувати, що здавати теорію на знання ПДД і практичний іспит дозволено тільки в одному територіальному сервісцентрі.

          При проходженні перевірочного контролю в складі навчальної групи автошколи, тестування проводиться в територіальному сервісному центрі МВС за місцезнаходженням навчального закладу. Всі необхідні документи подаються представниками автокурсів, від вас вимагається тільки наявність паспорта.

          Індивідуальне складання іспитів (окремо від своєї групи з автошколи) передбачає самостійну подачу повного пакета документів:

§  заява (заповнюється в ТСЦ)

§  копія ідентифікаційного коду

§  документ, що засвідчує особу

§  медична довідка встановленого зразка

§  квитанція про сплату державної послуги

§  оригінал і ксерокопія документів про зміну особистих даних (у разі їх зміни)

          Екзаменаційний блок для отримання водійського посвідчення складається з двох частин: теоретичної (20 хвилинне комп’ютерне тестування з 20 питань) і практичної частини іспиту (екзамен з водіння). Якщо ви не вклалися у відведений для тестів час або зробили більше двох помилок — іспит провалено і допуск до практики не був отриманий. Перездати теорію можна не раніше, ніж через 5 днів, але кількість спроб необмежена. На здачу практичного іспиту з водіння відводиться лише 3 спроби.

          На сайті Головного сервісного центру МВС з’явилася можливість безкоштовно підготуватися до здачі теоретичного іспиту з ПДР для отримання водійського посвідчення. Нові питання тестів з варіантами відповідей можна скачати або пройти в онлайн режимі. Кількість спроб пройти тест — необмежена.

          З 2020 року під час складання практичних (водіння) і теоретичних (ПДР) іспитів може здійснюватися фото- і відеофіксація. Інструкція з використання технічних засобів контролю, збереження отриманої інформації і доступу до неї затверджується Наказом МВС.

Крок 4. Отримання водійського посвідчення

                    Права видаються через 5 робочих днів з моменту успішної здачі іспитів. Посвідчення видається особисто водію під розпис, за умови пред’явлення паспорта. Крім того, співробітники ТСЦ повинні повернути вам екзаменаційну картку і медичну довідку.

          Після отримання посвідчення водія нового зразка, у вигляді пластикової картки, водійські права будуть автоматично додані у мобільний додаток «Дія» в смартфоні (подробиці — далі).

          Категорії водійських прав

          Згідно пункту 3 «Порядка видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності водійських прав, в залежності від їх типів і призначення поділяються на категорії: А1, А, В1, В, С1, С, D1, D, ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE і Т (докладніше в таблиці).

      Який строк дії водійських прав в Україні?

          Термін дії національного посвідчення водія становить 30 років і обчислюється з дня його оформлення. Інвалідам та особам, які мають медичні обмеження, права видаються із зазначенням відповідної піктограми в графі «Обмеження».

          Водіям-початківцям після проходження медогляду і складання іспитів видається тимчасове посвідчення з обмеженим правом керування транспортним засобом — забороняється перевищувати швидкість 70 кілометрів на годину. Термін дії перших водійських прав становить 2 роки, після чого проводиться їх заміна.

          Видача постійного посвідчення водія відбувається без складання іспитів за умови здійснення водієм протягом двох років з дня отримання перших прав не більше 2 адміністративних правопорушень. Якщо за цей період відбулося 3 і більше порушень, обміняти права на постійні можна тільки після здачі практичного і теоретичного іспитів в сервісному центрі МВС.

          Заміна водійського посвідчення

          Відповідно до «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», заміна водійських прав проводиться в таких випадках:

§  посвідчення непридатне для використання (зіпсовано, не читаються записи)

§  змінені особисті дані власника (прізвище, ім’я та по батькові)

§  відкриття іншої категорії водійських прав

§  через 2 роки з моменту першої видачі

§  отримання посвідчення нового зразка

§  права були втрачені або вкрадені

          Відповідно до законодавства України порядок обміну водійського посвідчення не передбачає повторну здачу іспитів. Процедура заміни діючих прав проводиться незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування водія. Обмін посвідчення проводиться протягом 5 робочих днів з моменту подачі повного пакету документів.

          Для заміни українських прав по закінченню терміну їх дії потрібно зайти в Електронний кабінет водія і вибрати послугу «Відновлення та обмін посвідчення водія». Далі необхідно перевірити свої контактні дані та вказати причину подачі онлайн-заявки на заміну прав (втрата, крадіжка чи обмін у зв’язку із завершенням строку дії). Зверніть увагу, що для обміну водійського посвідчення в обов’язковому порядку знадобиться меддовідка водія. Протягом 24 годин з моменту обробки заявки цифрові права автоматично з’являться в додатку «Дія», а пластикове посвідчення можна буде забрати в найближчому сервісцентрі Міністерства внутрішніх справ.

          Що робити, якщо права були зіпсовані?

          У випадку непридатності посвідчення водія до використання, в тому числі з причини пошкодження або неможливості прочитати написи, проводиться заміна на нове посвідчення. При отриманні нових водійських прав старе посвідчення вилучається, тому незалежно від зовнішнього вигляду зіпсованого документа його необхідно мати при собі.

          Що потрібно для обміну водійських прав?

§  паспорт або інший документ, що засвідчує особу

§  водійське посвідчення

§  ідентифікаційний код

§  медична довідка

          Як поміняти водійське посвідчення при зміні особистих даних?

          Відповідно до п. 2.26 «Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія», обмін водійських прав у зв’язку зі зміною П.І.Б. власника, в т.ч. після заміжжя, проводиться на підставі документа, що підтверджує таку зміну.

          Список документів, необхідних для заміни водійського посвідчення після зміни особистих даних (прізвище, ім’я та по батькові):

§  паспорт та ІПН

§  медична довідка + права

§  свідоцтво про зміну П.І.Б.

§  свідоцтво про реєстрацію шлюбу

          Як відкрити нову категорію прав в 2020 році: порядок заміни посвідчення водія

          Кожна категорія надає право на керування певним типом автотранспорту, тому відкриття нової категорії в посвідченні водія — можливість законно водити черговий транспортний засіб. При цьому, старі права вилучаються і замість них видається посвідчення водія із зазначенням всіх нових категорій.

          Відповідно до Правил, щоб відкрити іншу категорію необхідно пройти курс навчання з управління відповідним транспортним засобом. При цьому, для видачі посвідчення водія з відкриттям нижчих категорій достатньо довідки з автошколи про проходження 20-годинної підготовки з водіння.

          Для отримання прав з новою категорією досить скласти іспит з водіння ТЗ відповідної нижчої категорії. Але це лише за умови, що останні 12 місяців ви їздили за кермом. Якщо факт керування транспортним засобом (за однією з діючих категорій) підтвердити не можливо — доведеться додатково скласти іспит на знання Правил дорожнього руху.

          Оформлення та видача посвідчення водія з отриманням права на керування транспортними засобами іншої категорії здійснюється при подачі наступного пакета документів:

§  заява встановленого зразка (заповнюється в ТСЦ)

§  український паспорт або документ, що засвідчує особу і громадянство

§  копія довідки про реєстраційний номер облікової картки платника податків

§  документ, що підтверджує керування транспортними засобами (при необхідності)

§  медична довідка про придатність до керування транспортним засобом

§  оригінал і ксерокопії документів про зміну П.І.Б. (в разі їх заміни)

§  довідка про проходження 20-годинного курсу навчання

§  квитанції про оплату збору

§  водійське посвідчення

          Як відновити втрачені або викрадені водійські права?

          Перше, що слід зробити при втраті прав — повідомити сервісний центр МВС, а в разі крадіжки посвідчення — управління Нацполіції. Після вашого звернення співробітниками ТСЦ буде проведена перевірка факту видачі вам раніше водійських прав. Якщо ніяких порушень виявлено не буде, протягом п’яти робочих днів буде оформлено і видано нове посвідчення водія.

          Для відновлення водійських прав в Україні в 2020 році необхідний наступний набір документів:

§  паспорт та ідентифікаційний код

§  довідка з поліції (в разі крадіжки)

§  медична довідка

          Електронне посвідчення водія

          З 2020 року в Україні запроваджено мобільний застосунок «Дія», який дозволяє використовувати електронні водійські права. Порядок користування електронним посвідченням водія в телефоні затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 956 від 23.10.2019. Згідно Постанови КМУ, електронне посвідчення водія являє собою цифрове відображення національних водійських прав з унікальним ідентифікатором (QR-кодом), який забезпечує перехід за посиланням на відповідний запис в Єдиній інформаційній системі МВС.

          Щоб отримати е-посвідчення водію потрібно завантажити на свій смартфон мобільний додаток «Дія» від Єдиного державного веб-порталу електронних послуг та пройти ідентифікацію за допомогою BankID. Якщо цифрові водійські права відсутні у додатку «Дія» на телефоні або ж посвідчення відображається без фото чи з помилками, необхідно провести верифікацію прав, яку можна пройти в Електронному кабінеті водія.

          Зверніть увагу, що при виїзді на автомобілі за кордон електронні водійські права є недійсними, тому для керування авто за межами України необхідно мати посвідчення нового зразка, або міжнародні права. Якщо в національному водійському посвідченні не заповнений рядок «4b», для поїздки в країни Європи, Росію і Білорусь потрібно отримати міжнародне посвідчення водія.

          Міжнародні водійські права

          Міжнародне посвідчення водія оформляється у вигляді невеликої картонної книжечки, яка є офіційним перекладом національних прав на іноземну мову (англійську, німецьку, французьку, іспанську тощо).

          Як поміняти водійські права на міжнародні?

          Отримати водійські права міжнародного зразка можна в будь-якому зручному для вас сервісному центрі МВС протягом 5 днів з дня надання повного пакета необхідних документів:

§  посвідчення водія (оригінал)

§  український і закордонний паспорт

§  фотографія 3,5х4,5 см

          Водійське посвідчення міжнародного зразка видається на 3 роки та діє за кордоном тільки в поєднанні з українськими правами. При цьому, для оформлення європейського посвідчення водія не потрібно проходити ПДР-тести і здавати водіння.

          Повернення водійських прав після позбавлення

          Позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства. Вилучення посвідчення водія проводиться поліцейським при наявності підстав вважати, що водієм вчинено правопорушення, передбачене Кодексом України про адміністративні правопорушення, за яке може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення прав. При цьому, термін позбавлення водійського посвідчення відраховується з моменту його вилучення.

          Як повернути водійські права після позбавлення судом?

          Відновлення прав після позбавлення здійснюється згідно «Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб і його повернення». Покроково процедура повернення водійських прав після позбавлення виглядає наступним чином:

§  пройти медичний огляд (якщо водійське посвідчення вилучалося через керування авто в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння)

§  звернутися із заявою в сервісний центр МВС за місцем проживання (права зберігаються там)

§  скласти теоретичний і практичний іспити (водіння приймається на ТЗ тієї категорії, яка вказана в рішенні суду)

          Зверніть увагу! Щоб забрати права після закінчення терміну їх позбавлення при зверненні в ТСЦ при собі необхідно мати паспорт та постанову суду про позбавлення водійського посвідчення.

 

Джерело: https://lawportal.com.ua/otrimannja-zamina-posvidchennja-vodija.html

 

Звертаємо Вашу увагу на те, що в період карантину Єланецьке бюро правової допомоги працює в дистанційному режимі. Для того, щоб отримати будь-яку правову послугу (юридичну  консультацію та ін..) Вам необхідно:

 

1.    Зателефонувати на номер Єланецького бюро правової допомоги: +380(97)-883-47-48;

2.    Надіслати на електронну пошту бюро лист зі зверненням yelanets@legalaid.mk.ua;

3.    Залишити заяву у скриньці для звернень за адресою вул. Соборна, 136, смт. Єланець Єланецький район, 55501, Україна.

 

27.04.2020 р.

 

Документи, що посвідчують особу та хто може їх перевіряти

          У статті 13 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус”  вказано на те, що  документи, які посвідчують особу, залежно від їх функціонального призначення поділяються на два види: документи, що посвідчують особу й підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу й підтверджують її спеціальний статус.

          Документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України:

·        паспорт громадянина України;

·        паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

·        дипломатичний паспорт України;

·        службовий паспорт України;

·        посвідчення особи моряка;

·        посвідчення члена екіпажу;

·        посвідчення особи на повернення в Україну;

·        тимчасове посвідчення громадянина України;

          Документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус:

·        посвідчення водія;

·        посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;

·        посвідка на постійне проживання;

·        посвідка на тимчасове проживання;

·        картка мігранта;

·        посвідчення біженця;

·        проїзний документ біженця;

·        посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;

·        проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.

Чи обов’язково у період карантину носити з собою документи?

          Обов’язково. Відповідно до змін, що внесені до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України  гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої  коронавірусом SARS-CoV-2» знаходитися на вулицях без документів, що посвідчують особу, у період карантину заборонено.

Хто має право вимагати в людини посвідчення особи?

          Перелік суб’єктів, які мають право перевіряти документи, що  посвідчують особу, є дуже широким.

          Розпочнемо з того, що здійснювати перевірку документів особи має право поліцейський. При чому, він  не має права вилучати  документ, який пред’являє йому особа, у тому числі, й паспорт.

За яких обставин поліцейський може вимагати в особи пред’явити документи?

          У статті 32 Закону України «Про Національну поліцію» чітко окреслено умови, коли поліцейський  має право вимагати в людини документи, що посвідчують особу, та/або документи, що підтверджують відповідне право особи.

          Це можливе лише за таких обставин:

–  якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, котра перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи;

– якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

– якщо особа перебуває на території чи об’єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;

– якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

– якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;

– якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.

Який порядок поведінки поліцейського під час з’ясування особи?

          Коли працівник поліції звертається до особи, він зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання. Поліцейський також зобов’язаний  пред’явити службове посвідчення, на вимогу особи. При цьому він надає можливість ознайомитися з викладеною у посвідченні інформацією, не випускаючи його з рук.

Чи має право поліцейський вилучати документ, що посвідчує особу, який людина йому пред’являє? 

          Працівник поліції не має права вилучати  документ, який пред’являє йому особа, у тому числі, й паспорт.

Коли ще слід пред’являти документ, який посвідчує особу й громадянство?

          Звертаємо увагу, що багатьма нормативно-правовими актами України передбачено обов’язкове пред’явлення паспорта громадянина України. Це і не дивно, адже у Положенні про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII зазначено, що паспорт громадянина України  є  документом,  що  посвідчує особу власника та підтверджує  громадянство  України.  Він  є дійсним   для   укладання   цивільно-правових   угод,   здійснення банківських  операцій,  оформлення  доручень  іншим   особам   для представництва перед третьою особою  лише  на  території  України.

У сімейних відносинах без паспорта – ніяк

          Документ, який посвідчує особу та громадянство – паспорт громадянина України – необхідний під час регулювання сімейних відносин.

          У частині четвертій статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що для державної реєстрації актів цивільного стану подається разом з іншими документами паспорт громадянина України або паспортний документ іноземця заявника.

          Отож, до органів реєстрації цивільного стану (ДРАЦС) паспорт подається для: укладення шлюбу, реєстрації народження дитини, зміни імені, розірвання шлюбу та отримання свідоцтва про смерть.

          Окрім того,  копію паспорта надають разом із необхідними документами, а його оригінал пред’являють органу опіки й піклування під час влаштування дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування у сім’ю, а саме: усиновлення дитини, створення прийомної сім’ї, дитячого будинку сімейного типу, оформлення опіки/піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Про це сказано у пункті сороковому Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008 року.

В яких випадках нотаріусу надається паспорт?

          Нотаріусу надається паспорт під час посвідчення будь-яких правочинів: при оформленні заповіту, договору дарування, договору довічного утримання, договору купівлі-продажу тощо. А також при вчиненні інших нотаріальних дій, зокрема, видачі: свідоцтва про право на спадщину, свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів),  дублікатів нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса.

Коли у банках вимагають документ, що посвідчує особу 

          Для здійснення банківського обслуговування необхідно пред’являти паспорт або  ж інший документ, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів. Це, зокрема, вказано у пункті 27 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148.

Роботодавець має право вимагати документ

          Також при укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу. Це передбачено у статті 24 Кодексу законів про працю України.

Документ, який посвідчує особу, потрібен під час виборів

          Звичайно, у сфері виборчих правовідносин наявність документа, який підтверджує особу та громадянство виборця, є вкрай необхідною передумовою для реалізації гарантованого Конституцією України права голосу.

          До документів, які підтверджують особу та громадянство виборця, як зазначено  у статті 8 Виборчого кодексу України, належать:

–  паспорт громадянина України (у вигляді паспортної книжечки або картки);

– тимчасове посвідчення громадянина України (для осіб, недавно прийнятих до громадянства України);

– картка (довідка) установи кримінально-виконавчої системи, що повинна містити: прізвище, ім’я, по батькові, число, місяць, рік народження, громадянство, фотографію особи, підпис керівника та печатку установи (для осіб, які перебувають в установах кримінально-виконавчої системи);

– військовий квиток (для військовослужбовців строкової служби).

          А для виборців, які голосуватимуть на закордонних виборчих дільницях й на спеціальних виборчих дільницях, утворених на суднах, що перебувають у плаванні під Державним Прапором України, та на полярній станції України, підставою для видачі виборчого бюлетеня визначено один із таких документів:

– паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

– дипломатичний паспорт;

– службовий паспорт.

На чию ще вимогу слід пред’являти документ, який посвідчує особу?

          Документи слід пред’являти на вимогу посадових осіб органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у випадках, передбачених законодавством, під час звернення до них, а також особам, уповноваженим на складання протоколів про адміністративні правопорушення під час їх складання,  у суді,  у військкоматі при встановленні військовозобов’язані особи, при перетині державного кордону, при оформленні митних документів та у інших випадках.

Джерело інформації: https://www.legalaid.gov.ua/novyny/yaki-dokumenty-posvidchuyut-osobu-ta-hto-mozhe-yih-pereviryaty/?fbclid=IwAR23e97MmlP0ZvKJeRd8f0T9J3adl85OSlQJgJBsz6c43N_vE5e58zIoFiY

Звертаємо Вашу увагу на те, що в період карантину Єланецьке бюро правової допомоги працює в дистанційному режимі. Для того, щоб отримати будь-яку правову послугу (юридичну  консультацію та ін..) Вам необхідно:

1.    Зателефонувати на номер Єланецького бюро правової допомоги: +380(97)-883-47-48;

2.    Надіслати на електронну пошту бюро лист зі зверненням yelanets@legalaid.mk.ua;

3.    Залишити заяву у скриньці для звернень за адресою вул. Соборна, 136, смт. Єланець Єланецький район, 55501, Україна.

 

 

 10.04.2020

Домашнє насильство в умовах карантину

          Відповідно до закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

            У зв’язку з карнатинними заходами, покликаними попередити стрімке розповсюдження COVID-19, в світі відслідковується тенденція до збільшення кількості розлучень і домашнього насильства. Підвищення соціальної напруги, психологічний дискомфорт, фінансові труднощі – ось лише приблизний перелік того, з чим щодня стикаються сім’ї в усіх куточках України.

          Усі зазначені фактори разом зі стресом та соціальною ізоляцією можуть спричинити невмотивовані прояви агресії, тому проблема домашнього насильства за таких умов постає, як ніколи, гостро.

          Ставши свідком домашнього насильства, ви можете:

- натиснути на дзвінок або постукати у двері)дати зрозуміти агресору, що його дії є неприпустимими, або ж просто відволікти – спитати про якусь дрібничку, щось позичити);

- зателефонувати до поліції (це може бути анонімне звернення, проте завжди ефективніше , якщо заявник має можливість особисто повідомити про всі деталі);

- поговорити з постраждалою особою та дати їй контакти «гарячих ліній», соціальних служб, притулків, центрів психологічної допомоги постраждалим;

- у разі звернення поліцейських або працівників соціальних служб за свідченнями того, чи регулярні ситуації насильства в цій сім`ї, - не відмовлятись та не приховувати інформацію;

- обрати інший безпечний для вас варіант втручання.

 

Корисними можуть стати також номери телефонів «гарячих ліній»:

·       Національна гаряча  лінія з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-005, або з мобільного 116-123 вона працює цілодобово;

·       Дитяча «гаряча лінія», бо дуже багато питань виникає щодо оформлення відпусток, для того, аби забезпечити нагляд за дітьми, які перебувають на карантині 0-800-500-225, 116-111 (з мобільного);

·       Державний кол-центр з питань запобігання домашньому насильству 1547; Урядовий кол-центр 1545;

·       У разі необхідності також надається правова допомога, звертатись на гарячу лінію координаційного центру з питань безкоштовної правової допомоги – 0-800 213-103.

·       На гарячі лінії також можна звернутись в онлайн режимі.


За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136      каб. № 1,2  Тел.: (05159) 9-15-10.



                             

10.03.2020 р.

Відновлення втраченого (викраденого) свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу 

          Сучасне життя важко уявити без автомобільного транспорту. Як би то не було, але переважна більшість людей, по дорозі на роботу і у вільний час пересувається громадським і особистим транспортом. Кожен день на дорогах України з’являються нові водії та автовласники. Автопарк України постійно збільшуються і все більше людей починає надавати перевагу особистому транспорту перед громадським.

          Страшний сон для автовласника, коли залізний друг починає хворіти, але ще гірше, коли його рух паралізовує проблема, яка криється у документах.

          23 жовтня 2019 року, була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України №956 «Про реалізацію експериментального проекту щодо застосування електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу».

          06 лютого 2020 року, на виконання Постанови №956 КМУ, відбулася презентація додатку «ДІЯ». Основним завданням додатку є відображення електронного посвідчення водія та електронного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, після верифікації (встановлення) особи.

          Запуск даного проекту значно полегшив життя для водіїв, а тому, ті водії які мають посвідчення водія отримане не пізніше 2014 року та власники транспортних засобів, які зареєстровані не пізніше 2013 року, можуть бачити свої документи в додатку. З цього моменту можна здійснювати управління транспортним засобом без наявності звичних документів, виданих на бланках зразок яких схвалений Кабінетом Міністрів України.

          В разі зупинки транспортного засобу поліцейським, можуть пред’являтися електронні копії документів із додатку «ДІЯ».

          Ті, хто отримав посвідчення водія раніше 2014 року та зареєстрував власний транспортний засіб раніше 2013 року, у додатку, електронних копій своїх документів не побачить, а тому зобов’язаний мати у наявності оригінали.

          Що робити, якщо в додатку електронна копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не з’явились, оскільки транспортний засіб зареєстрований раніше 2013 року, а оригінал документу втрачено?

Чи можна відновити загублений техпаспорт на транспортний засіб (машину)?

          Можна. Більше того, питанням відновлення втраченого (загубленого) техпаспорту на машину необхідно турбуватися до першого виїзду на дороги загального користування. За керування автомобілем без документів передбачена правова відповідальність.

Як відновити документи на транспортний засіб (машину) і що для цього потрібно?

          Необхідно завітати до найближчого сервісного центру МВС. Звертаємось до консультанта, повідомляємо про проблему та перевіряємо чи всі необхідні документи у вас в наявності.

Необхідні документи:

  • паспорт громадянина України (у разі надання ID-картки без наявних в безконтактному електронному носії відомостей про реєстрацію місця проживання разом надається довідка про реєстрацію місця проживання), або документ, що засвідчує особу і підтверджує його громадянство або спеціальний статус (в якому зазначено відомості про реєстрацію місця проживання);
  • довідка про реєстраційний номер облікової картки платника податків;
  • якщо інтереси власника транспортного засобу представляє третя особа, то необхідний оригінал довіреності.

          Після того, як консультант перевірив наявність та підтвердив достатність всіх необхідних документів, то повинен видати витяг з єдиного державного реєстру транспортних засобів.

Наступний порядок дій:

  • стаємо в електронну чергу (беремо талон у терміналі) і йдемо на майданчик для огляду транспортного засобу експертом;
  • після успішного огляду транспортного засобу повертаємося до адміністратора і надаємо всі зібрані документи;
  • здійснюємо оплату надання адміністративної послуги (як правило банківське відділення знаходиться в тій же будівлі, де і сервісний центр МВС), а за цей час адміністратор готує заяву про втрату (крадіжку) свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу;
  • перевіряємо правильність внесених даних в заяву та підписуємо;

Чи є різниця між відновленням втраченого і викраденого свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу (техпаспорта)?

          Звичайно, що є, але не кардинальна. Перед тим, як відвідати сервісний центр МВС, потрібно подати заяву до поліції про крадіжку документа. Після подачі заяви, слідчий зобов’язаний відкрити кримінальне провадження і видати витяг з ЄРДР, який необхідно долучити до загального переліку документів. Далі виконуємо алгоритм з попереднього пункту.

Чому необхідно перереєструвати транспортний засіб (машину), а не просто отримати дублікат техпаспорту на транспортний засіб (машину)?

          Відповідно до абзацу 1, пункту 33 Постанови Кабінету Міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», перереєстрація транспортних засобів проводиться у разі отримання свідоцтва про реєстрацію замість утраченого або не придатного для користування, зміни їх власників, місця стоянки, місцезнаходження або найменування власників - юридичних осіб, місця проживання або прізвища, імені чи по батькові фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, а також у разі зміни кольору, переобладнання транспортного засобу чи заміни кузова, інших складових частин, що мають ідентифікаційні номери.

          В даному випадку дублікат втраченого (викраденого) свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу не видається і цьому сприяють декілька причин:

  • свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу є бланковою продукцією і містить унікальну серію і номер, які технічними умовами сервісного центру МВС відновити неможливо;
  • щоб уникнути незаконних і навмисних дій з боку злочинців, запис (серію та номер) старого (втраченого та/або викраденого) свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу в єдиному державному реєстрі транспортних засобів змінюють на новий;

Яка вартість відновлення техпаспорту на транспортний засіб (машину)?

          Як вже з’ясували в попередньому розділі, відновити втрачене/викрадене свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу неможливо. Необхідно проходити процедуру перереєстрації транспортного засобу.

          Станом на момент публікації даної консультації, розмір плати за надання адміністративної послуги пов’язаної з перереєстрацією транспортного засобу в лютому 2020 року становить:

  • для транспортних засобів усіх категорій вітчизняного виробництва та країн СНД - 152,63 гривень;
  • для транспортних засобів усіх категорій іноземного виробництва - 190,15 гривень;
  • для мототранспорту, причепів вітчизняного виробництва та країн СНД - 148,63 гривень;
  • для мототранспорту, причепів іноземного виробництва - 186,15 гривень;
  • для мототранспорту, причепів іноземного виробництва - 186,15 гривень;
  • крім оплати за надання послуги також відшкодовується вартість спеціальної бланкової продукції - бланк свідоцтва — 219 гривень.

          Проведення фахівцями експертної служби МВС експертного дослідження транспортного засобу і супровідних документів з видачею експертного висновку за заявою власника транспортного засобу – оплачується додатково.

Чи можуть відмовити в перереєстрації?

          Підставами для відмови в наданні адміністративної послуги пов’язаної з перереєстрацією транспортного засобу (машини), можуть бути:

  • подання до суб’єкта надання адміністративної послуги неповного пакета документів;
  • невідповідність ідентифікаційних номерів складових частин транспортного засобу із зазначеними в поданих документах;
  • в результаті перевірки за Єдиним державним реєстром МВС та автоматизованою базою даних про розшукувані транспортні засоби встановлено, що транспортний засіб перебуває в розшуку або під арештом.
  • отримуємо нове свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу.

 

Джерело:https://protocol.ua/ua/vidnovlennya_vtrachenogo_(vikradenogo)_svidotstva_pro_dergavnu_reestratsiyu_transportnogo_zasobu_pokrokova_instruktsiya/

 

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136      каб. № 1,2  Тел.: (05159) 9-15-10.

 

                

                                                                                                                                              04.02.2020

Призов до армії 2020: строкова військова служба

          16 січня 2020 року Президент України В. Зеленський підписав Указ № 13/2020 «Про звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, строки проведення чергових призовів та чергові призови громадян України на строкову військову службу у 2020 році» .

          Визначені терміни проведення цьогорічних призовних кампаній:

          Як і раніше, у 2020 році заплановано провести дві призовні кампанії:

·       весняну – з 1 квітня по 30 червня

·       осінню – з 1 жовтня по 31 грудня.

          Проте, на підставі Указу Президента призов може бути продовжений будь-якої миті впродовж року. І ухвалювати новий закон для цього не потрібно. Крім того, чинне законодавство дозволяє Президенту в будь-який момент оголосити позачергові й додаткові призови строковиків. Наприклад, у Нацгвардію або прикордонну службу.

          Кого призвуть до армії 2020-го і на який термін?

          Призову підлягатимуть громадяни віком 18-27 років, які не мають підстав для відстрочки або звільнення від армії. Хлопці без вищої освіти служитимуть 18 місяців, а ті, хто має ступінь спеціаліста або магістра, – 12.

          Як правильно діяти призовнику, якому принесли повістку?

          Згідно із чинним законодавством, громадяни, які отримали повістку, зобов’язані прибути до призовної дільниці в зазначений термін. При цьому в законі також зазначено, що неотримання повістки з будь-яких причин не є підставою для ігнорування призову. Отже, як тільки в країні оголосять про початок призовної кампанії, військовозобов’язаним громадянам дається 10 днів на явку у військкомат.

          Поважними причинами неявки до військкомату можуть бути тільки форс-мажорні ситуації: стихійне лихо, хвороба призовника, смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, дідуся, бабусі) або близького родича дружини. Будь-які інші причини є недостатньо вагомими і можуть бути прирівняні до ухилення від служби в армії.

 

           Хто має право на відстрочку або звільнення від служби в армії?

          Законодавством України передбачено досить великий перелік громадян, які можуть отримати відстрочку. Це, зокрема, чоловіки, які мають двох і більше дітей або вагітну дружину, студенти денних відділень ПТУ, ВНЗ і духовних семінарій, призовники, які є єдиними годувальниками в сім’ї, педагоги, лікарі, священнослужителі, поліцейські, резервісти…

          Повний перелік підстав відстрочки від призову на строкову військову службу зазначений у статті 17 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».

          Водночас повне звільнення від служби в армії можуть отримати громадяни, які визнані непридатними за станом здоров’я, ті які досягли 27-річного віку (на день відправлення на строкову службу), які до набуття громадянства України пройшли службу в інших державах, виконали обов’язки служби у військовому резерві впродовж строків 1 і 2 контрактів, яким після закінчення вищих навчальних закладів присвоєно військові (спеціальні) звання офіцерського (начальницького) складу, засуджені за вчинення злочину до позбавлення волі, обмеження волі, зокрема, зі звільненням від відбування покарання та призовники, чиї близькі родичі загинули, померли або стали інвалідами під час проходження військової служби чи зборів військовозобов’язаних.

          Як отримати відстрочку або звільнення від армії за станом здоров’я?

           І відстрочка, і звільнення від служби оформлюються виключно за рішенням призовної комісії на підставі проведеної військово-лікарської експертизи. Після медичного огляду виноситься Постанова ВЛК.

          Як правило, повне звільнення від загальної військової повинності мають молоді люди з явними важкими патологіями, наприклад, відсутність кінцівки, сліпота, глухота, розумова відсталість, шизофренія тощо. У більшості інших випадків мова йде не про списання призовника через непридатність до служби, а про необхідність у лікуванні, на підставі якого дається відстрочка і потім проводиться повторна медкомісія.

          Актуальний і вичерпний список захворювань, які дають право на звільнення від призову, міститься в «розкладі хвороб», затвердженому Наказом Міністра оборони України №402 від 14.08.2008.

          Строковиків залучати до служби в ООС заборонено

           Чи призиватимуть громадян, яким виповнилось 18 років, але вони ще не закінчили навчання в школі?

           Громадян призовного віку, які не завершили навчання в школі, на строкову військову службу не призиватимуть. Крім того, їм нададуть можливість вступу до навчальних закладів професійно-технічної або вищої освіти.

          Чи залучають строковиків до виконання завдань в операції Об’єднаних сил?

          Відповідно до рішення РНБОУ військовиків строкової служби залучати до виконання бойових завдань у районі проведення ООС заборонено.

           Яку відповідальність нестимуть «ухилянти» від призову?

           За порушення законодавства про військову службу в Україні передбачено два види відповідальності – адміністративна й кримінальна. Адміністративне покарання передбачене за неявку у військкомат – перше порушення тягне за собою штраф від 85 до 119 гривень, повторне – від 170 до 255 гривень.

          Кримінальна відповідальність за ухилення від призову на строкову військову службу настає за статтею 335 КК України і передбачає обмеження волі на строк до 3-х років.

   
   
   
 

✔ Кабінету Міністрів України доручено визначити чисельність громадян України, які підлягають призову на строкову військову службу, та обсяги видатків для проведення чергових призовів у 2020 році.

   
 

✔Указ набере чинності з дня опублікування.

   
 

✔Положення щодо призову в квітні - червні 2020 року набирає чинності з 1 березня 2020 року, а положення щодо призову в жовтні - грудні 2020 року - з 1 вересня 2020 року.

 

Джерело: https://armyinform.com.ua/2020/01/pryzov-u-2020-roczi-vidpovidi-na-najposhyrenishi-zapytannya/  

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

 


                                                                                                                                                                                                                                                              23.01.2020 р.

Механізми звернення за субсидіями/пільгами на житлово-комунальні послуги 

До постанови КМУ від 21 жовтня 1995 р. № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» внесені зміни Постановою КМУ від 27 грудня 2019 р. № 1123, а саме доповнення до пункту 101: громадянам, які одержували житлову субсидію на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та на оплату житлово-комунальних послуг і у яких (за даними управителів, об’єднань, виконавців комунальних послуг) відсутня заборгованість, що відповідає умовам, житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг у наступному календарному році призначається у грошовій готівковій формі.

          Базові рекомендації щодо оформлення заявок: 

          1. Заява на призначення субсидії: хто її має подавати? 

          Заява та декларація на призначення субсидії подається уповноваженою на це особою сім’ї (домогосподарства), яка звертається за призначенням субсидії вперше.

          Отримувачам, яким у травні субсидію було призначено на новий період – 2019-2020рр – на цей опалювальний сезон її розмір розрахують автоматично, до уваги братимуться доходи 1-2 кварталів 2019 року. Для тих, хто вийшов на пенсію в 2019 році – замість доходів за два квартали можна врахувати пенсію за серпень.

          Але є певні категорії громадян, яким для перепризначення житлової субсидії слід повторно подати Заяву та Декларацією про доходи.

          Передусім це ті отримувачі, чиї справи розглядала Комісія, а також орендарі житла, внутрішньо переміщені особи та ті домогосподарства, в яких з жовтня 2018 року відбулися зміни у складі сім’ї. Повторно з документами необхідно буде звернутися також сім’ям, яким субсидію було призначено на фактично проживаючих в помешканні осіб, та сім’ям, де є непрацюючі люди працездатного віку, в яких або відсутні доходи, або вони менші мінімальної заробітної плати. Це стосується і тих сімей та домогосподарств, де є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який декларуються доходи.

          2. Декларуємо доходи і витрати: на що звернути увагу?

          До заповнення Декларації про доходи і витрати заявникам слід поставитися з особливою відповідальністю – адже на підставі внесених у неї даних держава виділяє гроші платників податків.

          Слід ретельно задекларувати види та суми доходів, інформація про які відсутня в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та Державному реєстрі соціального страхування. Це може бути дохід від здачі майна в оренду, доходи від реалізації власної продукції, майно, недекларовані доходи, отримані під час роботи по договору цивільно-правового характеру, або стипендії, які отримують студенти – члени сім’ї одержувача субсидії, інші надходження (у тому числі - закордонні перекази). Як свідчить практика – саме ці доходи найчастіше якраз і «забувають» вказати у декларації неуважні отримувачі.

          Ще одне типове порушення, що призводить до припинення надання допомоги – невірно вказаний майновий стан.

          3. Дані про членів сім’ї – не забуваємо вказати всіх

          Декларація про доходи подається щодо зареєстрованих та членів сімей всіх осіб із складу домогосподарства не залежно від місця проживання, які досягли 14-річного віку. Тобто, навіть у разі, якщо члени сім’ї (чоловіка, дружини, неповнолітні діти) проживають в іншому місці, інформацію щодо них все одно слід вказувати у декларації. А відносно тих, хто зареєстрований за адресою домогосподарства, але там не проживає, слід вказати «не проживає» у графі «примітки».

          4. Про зміни – повідомляємо вчасно!

          Якщо під час отримання житлової субсидії у вас змінився склад сім’ї, склад зареєстрованих у житловому приміщенні, набір житлово-комунальних послуг, з’явився транспортний засіб з датою випуску до 5 років, було придбано майно, товари або сплачено послуги на суму понад 50 тисяч гривень – слід повідомити про це орган, що призначив вам субсидію. І зробити це протягом 30 календарних днів – не пізніше!

          5. Стежимо, щоб не було заборгованості

          Якщо загальна сума заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг перевищить 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340 гривень) – субсидію призначено не буде. Заборгованість слід сплатити або укласти договір про її реструктуризацію, а якщо ви з нею не згодні – оскаржити у судовому порядку. Але навіть за наявності боргу субсидія може бути призначена рішенням комісії у виняткових випадках з урахуванням конкретних обставин, що склалися – з цього та інших питань вас проконсультують  у місцевому управлінні соціального захисту населення.

 За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136      каб. № 1,2  Тел.: (05159) 9-15-10.

 

 

03.01.2020

 

Викривачі корупції – нова категорія осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу

 

          З 1 січня цього року викривачі корупції отримали право на безоплатну вторинну правову допомогу.  Розширення кола суб’єктів, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу передбачено Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції» від 17 жовтня 2019 року  № 198-IX, який набрав чинності з 1 січня 2020 року.

          Законом внесені зміни до частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу». Зокрема, право на безоплатну вторинну правову допомогу отримали викривачі у зв’язку з повідомленням ними інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення – на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону.

          Тобто, викривачі корупції отримали право на захист, здійснення представництва інтересів в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами, а також складення документів процесуального характеру.

          Довідково. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції» від 17 жовтня 2019 року  № 198-IX визначено правовий статус викривачів корупції, їхні права та гарантії захисту; забезпечення умов для розкриття інформації про корупцію; унормування порядку розкриття викривачем корупції інформації; звільнення від юридичної відповідальності викривачів корупції за розкриття інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення; забезпечення державного захисту викривачів корупції, зокрема захисту їхніх трудових прав.

Джерело: https://legalaid.gov.ua/novyny/vykryvachi-koruptsiyi-nova-kategoriya-osib-shho-mayut-pravo-na-bezoplatnu-vtorynnu-pravovu-dopomogu/?fbclid=IwAR14ti_fzDAYcx9vAwGKnlgf1Qhg52tW-FeV8glSV784_j4eDEzCkmd7jFk

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

09.12.2019

В Україні будуть штрафувати водіїв за перевезення дітей без автокрісла

За перевезення дитини без автокрісла у автівці доведеться платити штраф. В Україні 20 листопада 2019 року набрали чинності зміни до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення правил перевезення дітей». Законом запроваджуються штрафи за перевезення дітей в автомобілі без дитячого автокрісла.

Який штраф?                                        

Законом внесено до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) зміни, відповідно до яких статтю 121 доповнено частинами десятою та одинадцятою, у яких встановлюється адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу на водія за порушення правил перевезення дітей в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у розмірі 510 грн), вчинене повторно протягом року - 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у розмірі 850 грн ).

З якого  віку дітей треба возити в автокріслі?

Правилами дорожнього руху визначено, що забороняється перевозити дітей, зріст яких менше 145 см або які не досягли 12-річного віку в транспортних засобах, обладнаних ременями безпеки, без використання спеціальних засобів, що дозволяють пристебнути дитину за допомогою ременів безпеки, передбачених конструкцією цього транспортного засобу. Дітей до 16 років не можна перевозити в кузові вантажівки, організовані групи дітей можна перевозити тільки у світлий час доби

Як тепер їздити з дитиною в таксі?

Сьогодні існує проблема перевезення дітей в таксі, адже носити з собою автокрісло, або шукати службу, у якої є така послуга не рентабельно. Але новий закон поширюється і на таксі: Відмова таксиста перевозити малолітніх дітей – це порушення  Постанови «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту». У пункті 91 цієї Постанови зазначено, що вагітні жінки, особи з інвалідністю та пасажири із дітьми дошкільного віку мають першочергове право на проїзд. Якщо таксі не будуть обладнані автокріслами, батьки мають встановлювати там власні автокрісла на час поїздки. Хоч це і не прописано в законах, але відповідальність за порушення правил перевезення дитини лежить на водіях, а не батьках.

В таксі тепер має бути все передбачено, оскільки це загально прийнята практика в Європі, там у багажнику таксі лежать дитячі автокрісла.

При цьому  громадського транспорту цей Закон не стосується, оскільки є спеціальний закон України «Про перевезення пасажирів в маршрутках і в автобусах».

Як за кордоном

За правилами перевезення дітей в автомобілі (крім таксі), дитяче автокрісло обов’язкове в усіх країнах Євросоюзу, а в Японії – до 6 років, Австралії – до 1 року, з обов’язковим верхнім страхувальним ременем, Новій Зеландії – до 5 років, Канаді і США, залежно від регіону.

Не обов’язково, але рекомендовано: у Бельгії – від 3 до 11 років, Фінляндії – від 3 до 10 років, Хорватії – після 5 років, Китаї та Південно-африканській республіці. В Австралії – від 1 до 15 років рекомендовано, з обов’язковим верхнім страхувальним ременем, Новій Зеландії – від 5 до 8 років тільки на сидіннях зі страхувальним ременем.

«Пасажирам з дітьми рекомендується мати власні автокрісла. І якщо батьки мають власне автокрісло, то водій зобов’язаний дозволити його встановити»

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, використання дитячих автомобільних крісел знижує ризик отримання травм у ДТП на 70%, а рівень смертності - на 54%.

Як обрати автокрісло?

Перш ніж купувати автокрісло до свого автомобіля потрібно:

-        пересвідчіться, що воно пасує дитині за її вагою та зростом:  підголівник має бути по мочку вуха; 

-        перевірте, чи є у вашому автомобілі вбудовані роз'єми міжнародного стандарту Isofix для встановлення крісла. Роз’єми можуть бути заховані в щілинах між сидіннями;

-        обов’язково перевірте маркування крісла та документи. Якщо його раніше використовували, воно може бути пошкодженим і не гарантуватиме дитині безпеку;

-        в автокріслах буває п’ятиточковий і триточковий ремінь безпеки. Найбільш безпечний – п’ятиточковий.

-        у кріслах для дітей до 18 кілограмів або до першого року має бути можливість встановити їх спиною до напрямку руху.

Хто має право складати протоколи у справах про адміністративні правопорушення?

Змінами до частини першої статті 222 КУпАП обов’язок складати протоколи у справах про адміністративні правопорушення, передбачені частинами десятою та одинадцятою статті 121 КУпАП, покладається на уповноважених посадових осіб органів Національної поліції.

 

Джерело:  https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2819410-zelenskij-pidpisav-zakon-pro-strafi-za-perevezenna-ditej-bez-avtokrisel.html

https://www.unian.ua/society/10761521-v-ukrajini-vidsogodni-shtrafuvatimut-vodijiv-za-perevezennya-ditey-bez-avtokrisla.html

 

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. №1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

 

          27.11.2019

Нові вимоги до фотозображень при оформленні біометричних документів

 

          Питання фотографування на документи, які посвідчують особу, уже тривалий час турбує людей, що мають різну конфесійну належність. Це стосується і громадян України, і іноземців та осіб без громадянства, які документуються в Україні. Звісно, що численні запити даного спрямування від представників різних віросповідань не залишилися поза увагою Міністерства внутрішніх справ України та Міграційної служби.

          Як результат, для вирішення ряду важливих питань, що стосуються фотографування на біометричні документи для деяких категорій осіб, МВС України було прийнято наказ «Про затвердження Вимог до відцифрованого образу обличчя особи, фотокарток, що подаються для оформлення або обміну документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, та фотографічного зображення на них» № 875 від 18.10.2019 р., який набрав чинності 19.11.2019 р. . Він затверджує вимоги до відцифрованого образу обличчя особи та фотокарток, які подаються для оформлення або обміну документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, та фотографічного зображення на них.

          Важливо, що положення наказу було детально обговорено під час зустрічі з Всеукраїнською радою церков і релігійних організацій. Представники різних віросповідань підтримали позицію МВС і ДМС та узгодили затверджені вимоги до фотозображень для оформлення або обміну документів, які посвідчують особу.

          Вказаний наказ встановлює уніфіковані вимоги до відцифрованого образу обличчя особи, який вноситься до Єдиного державного демографічного реєстру та сторінки даних документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус. При цьому він враховує рекомендації Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) Doc 9303, а відтак – дотримуються загальні міжнародні норми.

          Зокрема, наказ врегульовує питання щодо фотографування представників різних релігійних течій та конфесій при оформленні вказаних документів, адже раніше, відповідно до державного стандарту, фотографування віруючих здійснювалося виключно без головних уборів.

          Відтепер же фотографування у головному уборі допускається, але лише в тому випадку, коли особа носить його у повсякденному житті з огляду на релігійні переконання. Крім того, фотографування у головних уборах, штучних предметах та матеріалах допускається згідно з медичними показаннями, підтвердженими медичним висновком відповідного закладу охорони здоров’я. Проте, такі головні убори не повинні змінювати форми окремих частин обличчя (чоло, вилиці, щоки, підборіддя, очі), закривати обличчя та підборіддя, проходити по контуру лінії росту волосся, закривати вуха та шию.

 

Довідково

          Додаємо окремі норми наказу, якими затверджено вимоги до обличчя та положення особи під час фотографування, фону для фотографування тощо.

Зокрема, відцифрований образ обличчя на фотокартках, що подаються для оформлення або обміну біометричних документів, повинен бути чітким та не допускати тіней, плям на обличчі та/або фоні. Також не допускаються відблиски на обличчі особи та фоні, ефект «червоних очей» або слід від спалаху. Фон для фотографування повинен бути однорідним, світлим та контрастувати з обличчям особи, її одягом та волоссям.

          Положення особи, що фотографується, повинне бути вертикальним, окрім фотографування особи лежачи або в дитячому чи спеціальному сидінні з відповідним фоном за головою. Ця вимога стосується малолітніх дітей та осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв’язку з тривалим розладом здоров’я.

          Обличчя під час фотографування повинне відображатися крупним планом в анфас, особа має дивитися прямо відкритими очима, з нейтральним виразом обличчя, закритим ротом, без повороту або нахилу голови та шиї. Крім випадків, коли таке фотозображення неможливо відтворити через медичні вади, що підтверджені відповідним висновком, або зважаючи на вікові та фізіологічні особливості особи.

          Допускається макіяж обличчя (світлих, неяскравих відтінків), в той же час колір шкіри обличчя повинен бути природним. Натомість не допускається фотографування з нанесеними на обличчя тимчасовими наліпками (крім татуювання/татуажу) або наліпками.

          Заборона стосується також фотографування з навушниками, бездротовим засобом «вільні руки» або іншим звуковідтворюючим пристроєм. Водночас штучні предмети та матеріали на обличчі допускаються при фотографуванні, якщо їх наявність обумовлена медичними показаннями, підтвердженими довідкою відповідного закладу охорони здоров’я.

          Фотографування в окулярах також не допускається, за винятком тих випадків, коли особа носить їх постійно у повсякденному житті. При цьому скло окулярів повинно бути прозорим, без плям, тріщин, подряпин та пошкоджень. Разом з тим, не допускається фотографування у сонцезахисних окулярах та окулярах, які мають темні, фотохромні лінзи, а також в контактних лінзах з оптичними ефектами, які змінюють колір райдужної оболонки ока та/або форми зіниць.

 

          Джерело:  https://dmsu.gov.ua/news/dms/6100.html

 

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. №1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

 

 

                                                                                                            07.11.2019

Зміни в процедурі видачі водійських посвідчень 

          В Україні змінились процедури видачі посвідчень водія, підготовки водіїв та акредитації автошкіл.

          «Постанова Кабінету Міністрів України від 03 квітня 2019 р. № 320 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» набрала чинності 19 жовтня. Зміни стосуються, передусім, майбутніх водіїв та автошкіл. Передбачені постановою заходи забезпечують зменшення адміністративного тиску у сфері підготовки водіїв транспортних засобів, спрощують процедуру акредитації закладів, удосконалюють процедуру отримання та обміну посвідчення водія.

 

Основні нововведення, які стосуються процедури підготовки водіїв:

-        допускається індивідуальний порядок підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації водіїв;

-        практичний іспит складається в територіальному центрі МВС, в якому успішно складено теоретичний іспит;

-        термін дії свідоцтва про закінчення автошколи скорочено з 10-ти до 2-х років;

-        можливість застосування фото- та відеофіксації під час складання іспитів;

-     свідоцтво про закінчення закладу з підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації водіїв в паперовому вигляді випускникам автошкіл не видається, натомість воно в електронному вигляді вноситься закладом до Єдиного державного реєстру МВС.

          Крім цього, в процедурі взаємодії територіальних органів з надання сервісних послуг МВС із закладами з підготовки водіїв запроваджено електронний обмін інформацією. Викладачі та інструктори з водіння будуть зобов’язані вносити у спеціальний електронний журнал інформацію про час проведення теоретичних та практичних занять, а також транспортний засіб, на якому здійснюватиметься практичне заняття. Нововведення покликане покращити організацію навчального процесу та запровадити моніторинг за навчанням кожного слухача.

          Нормативними змінами також передбачено, що всі випускники, які закінчили навчання з підготовки водіїв у закладах професійно-технічної освіти, допускаються до складання іспитів без додаткового навчання в автошколі.

 

Процедура отримання посвідчення водія також зазнає змін, основні з яких такі:

-        отримати або обміняти посвідчення водія неможливо без відмітки про місце реєстрації в документі, що посвідчує особу;

-        в особливих відмітках посвідчення водія передбачено внесення інформації про групу крові та резус-фактор власника посвідчення.

          Також змінилася процедура акредитації автошкіл. Відбулася передача функції акредитації закладів від Головного сервісного центру МВС до регіональних сервісних центрів МВС, що дало можливість скоротити час проходження цієї процедури, оскільки документи розглядатимуться за місцем розташування таких закладів, до того ж, це дозволить суб’єктам господарювання заощадити кошти на транспортних витратах.

          Постановою також передбачено, що сертифікати про державну акредитацію, видані після 5 липня 2016 року закладам, акредитованим Головним сервісним центром МВС, вважаються безстроковими.

 

          Джерело:  https://www.pravda.com.ua/news/2019/10/22/7229733/

 

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. №1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

30.10.2019     

Право на пільговий проїзд у громадському транспорті учасників бойових дій, а також осіб, прирівняних до них

Майже щороку збільшується ціна на проїзд у громадському транспорті. Проте це не єдина причина виникнення конфліктів між водіями і пасажирами. Однією з основних причин постійних конфліктів між пасажирами-пільговиками і водіями є різні думки стосовно використання права на безкоштовний проїзд.

Хто має право на пільговий проїзд у громадському транспорті? 

 

№ з/п

Категорія

Документ, що дає право на безкоштовний проїзд

Вид транспорту

Підстава

1

Учасники бойових дій, а також особи, прирівняні до них (в тому числі й учасники АТО)

 

посвідчення учасника бойових дій*

усі види міського пасажирського транспорту, автомобільного транспорту загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньообласних та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»

(пункт 7 частини першої статті 12)

 

2

Особи з інвалідністю внаслідок війни та прирівняні до них особи

 

посвідчення встановленого зразка*

пункт 7 частини першої статті 13)

3

Особа, яка супроводжує особу з інвалідністю I групи

 

посвідчення встановленого зразка*

4

Військовослужбовці, які стали особами з інвалідністю внаслідок бойових дій, учасники бойових дій та прирівняні до них особи, а також батьки військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби

посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, учасника бойових дій або посвідчення члена сім’ї загиблого*

усі види міського пасажирського транспорту загального користування (крім таксі) в межах адміністративного району за місцем проживання, залізничного та водного транспорту приміського сполучення та автобуси приміських маршрутів

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (частина четверта статті 14)

 

Механізм відшкодування перевізникам збитків від перевезення населення пільгових категорій

Статтею 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що пільгові перевезення пасажирів, забезпечують автомобільні перевізники, що здійснюють перевезення на автобусних маршрутах загального користування. Такому перевізнику забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.

Види та обсяги пільгових перевезень установлюються замовленням, у якому визначається порядок компенсації автомобільним перевізникам, які здійснюють перевезення пасажирів на маршрутах загального користування, збитків від цих перевезень.

У Законі України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» видатки у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян не передбачені, відтак виплати за пільговий проїзд фінансуються за рахунок місцевих бюджетів.

Що ж робити, якщо ви маєте право на безкоштовний проїзд, а водій змушує вас платити за проїзд чи виганяє з  автобуса?

Якщо перевізник безпідставно відмовився від пільгового перевезення, то така відмова тягне за собою відповідальність, а саме статтею 133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено  накладення штрафу на водіїв транспортних засобів, громадян – суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі безпідставної відмови у безкоштовному проїзді необхідно: дізнатися найменування перевізника, його контактні дані; прізвище, ім’я та по батькові водія; записати номер транспортного засобу; час, маршрут, а також придбати квиток, зберегти його, а у разі звернення до суду необхідна наявність свідків).

Також за захистом Вашого порушеного права на пільговий проїзд в міському або приміському транспорті можна звернутись до поліції та до територіального управління Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.

Перейти на офіційну сторінку на Facebook можна за посиланням: https://www.facebook.com/vmcbvpd/

Цілодобово функціонує єдиний телефонний номер системи безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103. Дзвінки зі стаціонарних та мобільних телефонів в межах України безкоштовні.

Ще більше консультацій на інформаційному ресурсі WikiLegalAid, який можна знайти за посиланням wiki.legalaid.gov.ua.

 

 

       08.10.2019

Нові правила отримання житлової субсидії на 2019-2020 рік 

З 1 жовтня 2019 року запроваджується новий механізм виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг. При цьому порядок призначення виплат залишається майже незмінним.

Суму пільги розраховуватимуть виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно з законом. Також на неї впливатимуть ціни і тарифи на житлово-комунальні послуги та державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування.

Новий механізм виплати пільг передбачає, що гроші передаватимуться людям, а не підприємствам-надавачам послуг.

Монетизація пільг не вплине на розмір передбачених законом соціальних гарантій і дозволить заощаджувати кошти на економному споживанні житлово-комунальних послуг і використовувати їх на власні потреби пільговика.

Тобто, якщо домогосподарство спожило менше ресурсів, ніж передбачено в нормативі – заощаджені гроші вони можуть залишити собі.

Яким чином можна отримати монетизацію пільг на ЖКП з 1 жовтня?

Новий механізм дає два варіанти одержання допомоги:

1.    безготівкова монетизація – коли Ощадбанк автоматично створює обліковий запис одержувача пільг, на який нараховуються кошти, а за підсумками опалювального сезону – зекономлені гроші можна зняти за підсумками опалювального періоду (раз на рік). В цьому випадку пільговик не докладає жодних зусиль, за нього все зроблять органи соцзахисту;

2.    готівкова монетизація – коли одержувач пільги може відкрити рахунок у одному із 38 уповноважених банків (або через виплатні об’єкти Укрпошти) і кожен місяць отримувати «живі» гроші. Важливо, що заяву на відповідну послугу потрібно подати до 15 жовтня!

Що змінюється у сфері субсидій з 1 жовтня?

Новий порядок виплати субсидій спрямований полегшити життя людей на місцях.

Тепер одержувач субсидії зможе самостійно обирати, куди перераховуватимуться кошти: один із уповноважених банків чи виплатні об’єкти «Укрпошти» (каси у відділеннях чи доставка поштарем до дому).

Раніше «Ощадбанк» був єдиною установою, куди перераховувалися субсидії. Тепер одержувач грошової допомоги може обрати інший банк (для зміни банку потрібно подати відповідну заяву до органу соціального захисту).

Якщо раніше місцева влада, яка фактично призначала людині субсидію, не мала впливу на обіг коштів (через заплутаний механізм виплати на центральному рівні) і не могла відповісти на запитання «а де гроші» і «чому не прийшла субсидія», то тепер саме вона опікуватиметься цим питанням і може швидко вплинути на ситуацію.

Чи потрібно щось робити для отримання субсидії за новими правилами?

Більшості отримувачам субсидій, яким допомогу було перепризначено за підсумками попереднього опалювального сезону – субсидія буде перерахована автоматично. Ця категорія населення не повинна докладати жодних зусиль у зв’язку із новими правилами. Всю роботу за них зроблять місцеві органи соціального захисту.

Окремо звертаємо увагу, що внутрішньо переміщеним особам, орендарям житлового приміщення, а також домогосподарствам, яким було призначено субсидію на фактично проживаючих, і які у травні поточного року не звернулися до управлінь соцзахисту – потрібно зробити це зараз! Час для звернення – фактично до 15 грудня (тобто не пізніше, ніж за 2 місяці з початку опалювального сезону, за винятком окремих життєвих ситуацій).

Домогосподарствам, які за підсумками попереднього опалювального сезону отримали відмову у продовженні програми субсидій через борги (їх налічується близько 200 тис. із загальної кількості у майже 4 млн домогосподарств) пропонується декілька варіантів:

1.    Звернутися до підприємства-надавача послуг із проханням провести реструктуризацію боргу (особливо актуально у випадку значної заборгованості);

2.  Погасити заборгованість перед надавачем послуг і звернутися за субсидією (актуально у випадках невеликої заборгованості);

3.    У виключних випадках, коли у людини немає можливості ліквідувати заборгованість, але є гостра потреба у субсидії – вона може звернутися до спеціальної комісії при місцевих органах влади, яка, у випадку обґрунтованої позиції, може призначити субсидію.

Чому зміни починають діяти з 1 жовтня?

Житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком призначається на опалювальний сезон – з 1 жовтня по 30 квітня; на  неопалювальний сезон – з 1 травня по 30 вересня. Саме цим зумовлено запровадження змін з 1 жовтня.

      Що таке перевірки субсидій?

          Соціальний захист населення – один із найважливіших напрямків політики будь-якої країни. Дуже важливо, щоб у скрутний для країни час соціальна підтримка держави потрапляла тим, хто найбільше її потребує. З метою контролю правильності надання, зокрема, житлових субсидій та використання коштів державного бюджету, спрямованих на ці цілі, з 2001 року в Україні запроваджено соціальну інспекцію.

          Соціальні інспектори перевіряють достовірність наданих відомостей, що впливають на право та розмір житлової субсидії. Перевірка здійснюється шляхом звірки даних з державними реєстрами, зокрема щодо наявності квартир, будинків, транспортних засобів тощо.

          Також у виключних випадках може бути здійснено обстеження матеріально-побутових умов проживання домогосподарства.

       Механізми звернення за субсидіями/пільгами на житлово-комунальні послуги

          Базові рекомендації щодо оформлення заявок:

          1. Заява на призначення субсидії: хто її має подавати?

          Заява та декларація на призначення субсидії подається уповноваженою на це особою сім’ї (домогосподарства), яка звертається за призначенням субсидії вперше.

          Отримувачам, яким у травні субсидію було призначено на новий період – 2019-2020рр – на цей опалювальний сезон її розмір розрахують автоматично, до уваги братимуться доходи 1-2 кварталів 2019 року. Для тих, хто вийшов на пенсію в 2019 році – замість доходів за два квартали можна врахувати пенсію за серпень.

          Але є певні категорії громадян, яким для перепризначення житлової субсидії слід повторно подати Заяву та Декларацією про доходи.

          Передусім це ті отримувачі, чиї справи розглядала Комісія, а також орендарі житла, внутрішньо переміщені особи та ті домогосподарства, в яких з жовтня 2018 року відбулися зміни у складі сім’ї. Повторно з документами необхідно буде звернутися також сім’ям, яким субсидію було призначено на фактично проживаючих в помешканні осіб, та сім’ям, де є непрацюючі люди працездатного віку, в яких або відсутні доходи, або вони менші мінімальної заробітної плати. Це стосується і тих сімей та домогосподарств, де є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який декларуються доходи.

          2. Декларуємо доходи і витрати: на що звернути увагу?

          До заповнення Декларації про доходи і витрати заявникам слід поставитися з особливою відповідальністю – адже на підставі внесених у неї даних держава виділяє гроші платників податків.

          Слід ретельно задекларувати види та суми доходів, інформація про які відсутня в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків та Державному реєстрі соціального страхування. Це може бути дохід від здачі майна в оренду, доходи від реалізації власної продукції, майно, недекларовані доходи, отримані під час роботи по договору цивільно-правового характеру, або стипендії, які отримують студенти – члени сім’ї одержувача субсидії, інші надходження (у тому числі - закордонні перекази). Як свідчить практика – саме ці доходи найчастіше якраз і «забувають» вказати у декларації неуважні отримувачі.

          Ще одне типове порушення, що призводить до припинення надання допомоги – невірно вказаний майновий стан.

          3. Дані про членів сім’ї – не забуваємо вказати всіх

          Декларація про доходи подається щодо зареєстрованих та членів сімей всіх осіб із складу домогосподарства не залежно від місця проживання, які досягли 14-річного віку. Тобто, навіть у разі, якщо члени сім’ї (чоловіка, дружини, неповнолітні діти) проживають в іншому місці, інформацію щодо них все одно слід вказувати у декларації. А відносно тих, хто зареєстрований за адресою домогосподарства, але там не проживає, слід вказати «не проживає» у графі «примітки».

          4. Про зміни – повідомляємо вчасно!

          Якщо під час отримання житлової субсидії у вас змінився склад сім’ї, склад зареєстрованих у житловому приміщенні, набір житлово-комунальних послуг, з’явився транспортний засіб з датою випуску до 5 років, було придбано майно, товари або сплачено послуги на суму понад 50 тисяч гривень – слід повідомити про це орган, що призначив вам субсидію. І зробити це протягом 30 календарних днів – не пізніше!

          5. Стежимо, щоб не було заборгованості

          Якщо загальна сума заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг перевищить 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340 гривень) – субсидію призначено не буде. Заборгованість слід сплатити або укласти договір про її реструктуризацію, а якщо ви з нею не згодні – оскаржити у судовому порядку. Але навіть за наявності боргу субсидія може бути призначена рішенням комісії у виняткових випадках з урахуванням конкретних обставин, що склалися – з цього та інших питань вас проконсультують  у місцевому управлінні соціального захисту населення.

 

 

 

 

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

 

05.09.2019

Податкова знижка на навчання

Якщо одним із пунктів Ваших видатків є витрати на навчання, то згідно статті 166 Податкового кодексу України, Ви можете повернути собі частину грошей у вигляді податкової знижки.

Держава зобов’язується відшкодувати витрачені кошти на оплату навчання в дошкільних, позашкільних закладах, закладах загальної середньої освіти,  професійної (професійно-технічної) та вищої освіти.

Оформити податкову знижку може сам студент (якщо він має офіційний заробіток з якого сплачує податки) або його член сім’ї першого ступеня спорідненості (мати, батько, дружина/чоловік).

Особа, що хоче отримати виплату повинна відповідати наступним критеріям:

  • мати громадянство України та ІПН (ідентифікаційний код);
  • не бути приватним підприємцем;
  • розмір річної заробітної плати повинен бути вище суми податкової знижки (враховується заробітна плата із вирахуваннями ЄСВ, обов’язкових страхових Накопичувального фонду та до недержавного пенсійного фонду);
  • оформити знижку необхідно до кінця податкового року, наступного за звітним. Наприклад, у 2019 році податкова знижка буде враховувати витрати понесені на навчання в 2018 році, а в 2020 році за 2019 рік.

Відшкодування розповсюджуються лише на послуги вітчизняних вищих навчальних закладів та не враховує оплату додаткових курсів чи навчання на військовій кафедрі.

Розмір податкової знижки складе 18 % від вартості навчання. Під час розрахунку відшкодування враховуються фактичні витрати понесені в звітному році (до 2018 року повертались кошти лише за ті семестри, що входили до поточного року, наприклад, 4 місяці навчання у 2018 році вносились до декларації на 2018 рік, тоді інші відображалися б у декларації на 2019 рік).

Сума податкової знижки не повинна перевищувати розмір загального оподаткованого доходу платника податку.

Розглянемо на прикладі, як розраховується податкова знижка на навчання.

Ваша заробітна плата за рік становила 66 тис. грн. З неї було стягнено ПДФО в розмірі 18 % (66 000*0,18 = 11 880 грн.). Вартість року навчання склала 32 тис. грн.

Далі проводяться наступні розрахунки:

66 000 – 32 000 = 34 000 грн.

34 000 * 0,18 = 6 120 грн.

11 880 – 6 120 = 5 760 грн. – розмір податкової знижки.

Щоб повернути витрачені кошти необхідно подати наступний перелік документів до Державної фіскальної служби за Вашим місцем реєстрації:

1.    Паспорт;

2.    ІПН (ідентифікаційний код);

3.    Декларацію про майновий стан і доходи;

4.    Довідку про заробітну плату (за формою № 3);

5.    Копію договору з навчальним закладом;

6.    Копії квитанцій (чеків, платіжних доручень) за навчання;

7.    Документи, що підтверджують ступінь споріднення (якщо за навчання сплачують батьки, то потрібно надати свідоцтво про народження дитини, якщо на податкову знижку претендує чоловік або дружина – свідоцтво про шлюб);

8.    Заява із зазначенням реквізитів рахунку для перерахування відшкодування.

Оформити податкову знижку можливо до 31 грудня року наступного за звітним (мається на увазі, що у 2019 році подаємо документи за 2018 рік).

Згідно статті 179 Податкового кодексу України у разі ухвалення Вам компенсації за навчання, кошти будуть переведенні на Ваш банківський рахунок протягом 60 днів після надходження пакету документів.

 

 

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

 

20.08.19

 

Оформлення паспорта громадянина України вперше при досягненні  14 років

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається кожному громадянинові України підрозділами Державної міграційної служби України (далі – ДМС) після досягнення 14-річного віку.

Для громадян, які досягли 14-річного віку, та отримують паспорт громадянина України вперше – адміністративна послуга безоплатна.

 

Як отримати послугу:

  • зібрати необхідні документи;
  • звернутися до територіального підрозділу ДМС України за зареєстрованим місцем проживання, або до відповідного центру надання адміністративних послуг (ЦНАП)), центру обслуговування «Паспортний сервіс» ДП «Документ»;

У разі, коли особа не має місця проживання, за адресою якої вона може бути зареєстрована, та з певних причин не може або не бажає отримувати статус бездомної особи, або знята з реєстрації місця проживання, слід звернутися до територіального підрозділу ДМС України, центру надання адміністративних послуг, центру обслуговування «Паспортний сервіс» ДП «Документ» за останнім зареєстрованим місцем проживання або за фактичним місцем проживання.

Особа, яка відбуває покарання в установах виконання покарань або перебуває на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу, подає документи через уповноважену особу до територіального підрозділу ДМС за місцем розташування адміністрації відповідної установи або закладу.

Бездомна особа подає документи до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб'єкта за місцем майбутньої реєстрації її місця проживання.

Тільки до територіального підрозділу ДМС:

·        оформлення особі паспорта вперше після досягнення 18-річного віку (без подання документів з фотозображенням особи, виданих уповноваженими органами, установами, організаціями);

·        оформлення паспорта вперше після досягнення 18-річного віку особі, яка має рішення суду про встановлення особи (для осіб, яких не було встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи);

·        повернення на проживання в Україну особи, яка постійно проживала за кордоном;

·        оформлення паспорта особі, яка не може пересуватися самостійно у зв'язку з тривалим розладом здоров'я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров'я, оформленим в установленому порядку, якщо така особа не отримувала паспорта, оформленого із застосуванням засобів Реєстру;

·        відбування особою покарання в установах виконання покарань або перебування на тривалому стаціонарному лікуванні в закладах МОЗ закритого типу.

Якщо Ви маєте довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (ВПО) - до територіального підрозділу ДМС, а також центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП), центрів обслуговування «Паспортний сервіс» ДП «Документ» за місцем фактичного проживання, яке зазначене у довідці;

Якщо на момент подання документів Ви втратили довідку ВПО, у заяві про втрату паспорта обов'язково зазначаєте обставини втрати документа та структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районний, районний у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, яким видано згадану довідку, з метою подальшої перевірки цієї інформації працівником територіального підрозділу ДМС.

Якщо Ви не отримували довідку ВПО та маєте зареєстроване місце проживання на території Донецької або Луганської області де органи державної влади не здійснюють свої повноваження, документи, необхідні для оформлення паспорта необхідно подавати до будь-якого територіального підрозділу ГУДМС України в Донецькій області та відповідно УДМС України в Луганській області, який здійснює свої повноваження.

Якщо Ви проживає на тимчасово окупованій території України АР Крим або м. Севастополь документи, необхідні для оформлення паспорта Ви можете подавати до будь-якого територіального підрозділу ДМС, а також центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП), центрів обслуговування «Паспортний сервіс» ДП «Документ» за місцем звернення.

  • отримати паспорт у місці, де подавалася заява.

 

Подача заяви

Заява-анкета заповнюється працівником ДМС, адміністратором ЦНАП або працівником центру обслуговування «Паспортний сервіс» ДП «Документ».

 

Необхідні документи

  • свідоцтво про народження;
  • оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків або одного з них, які на момент народження перебували у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України); У разі відсутності таких документів або у разі, коли батьки чи один із батьків такої особи на момент її народження були іноземцями або особами без громадянства, або у разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України;
  • паспорт громадянина України для виїзду за кордон (для осіб, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх в установленому порядку на проживання в Україну та для осіб, які набули громадянство України за кордоном);
  • посвідчення про взяття на облік бездомних осіб (для бездомних осіб);
  • довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);
  • документи, що підтверджують відомості для внесення додаткової змінної інформації до безконтактного електронного носія та у паспорт (за наявності таких документів):

про місце проживання — довідку органу реєстрації встановленого зразка;

про народження дітей — свідоцтва про народження дітей;

про шлюб і розірвання шлюбу — свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

про зміну імені — свідоцтво про зміну імені, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили, або виданий компетентними органами іноземної держави документ, який згідно з її національним законодавством підтверджує відповідний факт;

  • довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків або повідомлення про відмову від його прийняття (за наявності)

Видані компетентними органами іноземної держави документи засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Такі документи подаються з перекладом на українську мову, засвідченим нотаріально.

Оригінали документів (крім довідки про реєстрацію особи громадянином України та документа, що підтверджує сплату платежу) повертаються особі або її законному представнику/уповноваженій особі після оформлення заяви-анкети.

 

Транслітерація

Внесення до заяви-анкети та у подальшому у паспорт написання складових імені «прізвища» та «імені» здійснюється українською мовою та латинськими літерами відповідно до Таблиці транслітерації українського алфавіту латиницею, затвердженою постановою КМУ від 27.01.2010 №55.

За необхідності написання прізвища або/та ім'я латинськими літерами відповідно до написання у раніше виданих на ім'я особи документах, під час оформлення заяви-анкети подається письмова заява та документ, що підтверджує зазначений факт, а саме:

  • паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, службовий, дипломатичний паспорт, проїзний документ дитини (діючі або строк дії яких закінчився);
  • документ, що підтверджує факт народження, зміни імені (у тому числі у разі укладення або розірвання шлюбу), виданого компетентним органом іноземної держави та легалізованого в установленому порядку;
  • раніше видані паспорта на ім'я дитини/батьків (або одного з них)/одного з подружжя, у тому числі в паспортах для виїзду за кордон, виданих іноземними державами, якщо дитина/батьки/один з подружжя є іноземцями.

 

Термін розгляду заяви

Паспорт, який оформлюється вперше, видається не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня оформлення заяви-анкети для його отримання.

У випадках оформлення паспорта вперше особам, які досягли 18-річного віку, у зв'язку із проведенням процедури встановлення особи строк оформлення паспорта продовжується до двох місяців (пункт 43 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України).

 

Результат отримання послуги

Видача паспорта громадянина України у формі картки

Строк дії документа, що є результатом отримання послуги:

  • особам віком від 14 до 18 років паспорт громадянина України у формі картки видається зі строком дії 4 роки;
  • особам, яким виповнилося 18 років, паспорт громадянина України у формі картки видається зі строком дії 10 років.

Підстави для відмови у наданні послуги:

  • Відсутність громадянства України.
  • Стосовно видачі паспорта звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку, або представник особи, який не має документа, що підтверджує його повноваження як законного представника;
  • Особа вже отримала паспорт (для осіб, яким до 16.06.2017 виповнилося 16 років - паспорт зразка 1994 року)
  • Особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення та видачі паспорта;
  • Дані, отримані з Реєстру, не підтверджують інформації, наданої особою або її законним представником;
  • Особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

 

Строк звернення до територіального підрозділу ДМС України

Не пізніше ніж через місяць після досягнення 14 років звернутися до територіального підрозділу Державної міграційної служби України за місцем проживання .

 

Відповідальність за порушення міграційного законодавства України
Проживання громадян, зобов’язаних мати паспорт, без паспорта або за недійсним паспортом, проживання без реєстрації – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян( Стаття 197 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення»).

.

Акти законодавства, що регулюють надання послуги:

  • Кодексу України «Про адміністративні правопорушення»

 

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

07.08.2019 

Одноразова натуральна допомога «Пакунок малюка»

Нормативно-правова база:

·        Конвенція про права дитини від 20.11.1989

·        Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету"

·        Постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти"

·        Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2018 року № 427 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із соціального захисту сімей з дітьми та підтримки розвитку відповідального батьківства"

·        Постанова Кабінету Міністрів України від 30 травня 2018 року № 453 "Про затвердження Державної соціальної програми “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2021 року"

·        Постанова Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 512 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із надання при народженні дитини одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка"

·        Наказ Міністерства соціальної політики України від 17 липня 2018 року № 1025 "Деякі питання надання одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» при народженні дитини"

Одноразова натуральна допомога "пакунок малюка" — набір необхідних речей для новонародженої дитини. Допомога "пакунок малюка" є одноразовою безповоротною адресною соціальною допомогою сім'ям.

Суб’єкти отримання допомоги

Право на отримання допомоги "пакунок малюка" мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України і народили живонароджену дитину.

Отримувач допомоги "пакунок малюка" - мати, батько, родичі, патронатний вихователь новонародженої дитини.

Якщо у матері новонародженої дитини виникли ускладнення при пологах чи хвороба, що унеможливлює здійснення нею догляду за новонародженою дитиною, допомога "пакунок малюка» надається батьку або родичам такої дитини, або патронатному вихователю, які доглядатимуть за нею.

Якщо батьки, родичі відмовилися від новонародженої дитини в пологовому будинку (відділенні), допомога "пакунок малюка" надається патронатному вихователю, який здійснюватиме догляд за новонародженою дитиною.

Вартість одноразової натуральної допомоги

Вартість одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка" без урахування витрат на закупівлю товарів, робіт та послуг, пов'язаних з комплектуванням пакунків і доставки їх до пологових будинків (відділень) усіх форм власності, становить не більш як 5 тис. гривень ( пункт Постанови Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 512 "Деякі питання реалізації пілотного проекту із надання при народженні дитини одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка"). Отримання допомоги “пакунок малюка” не тягне за собою зміни розміру допомоги при народженні дитини.
Вартість отриманої допомоги “пакунок малюка” не враховується під час обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, що надаються відповідно до законодавства.

Фінансування здійснюється відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року N 256 та Постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" від 23 квітня 2014 року № 117.

Набір необхідних речей для новонародженої дитини

Деталізований перелік дитячих товарів для комплектування одноразової натуральної допомоги «Пакунок малюка» при народженні дитини визначено Наказом Міністерства соціальної політики України від 17 липня 2018 року № 1025 "Деякі питання надання одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» при народженні дитини".

Підстави відмови

Підставами відмови у наданні допомоги є:

1.    Відмова від новонародженої дитини у пологовому будинку (відділенні) усіх форм власності (далі - пологовий будинок).

2.    Відбування матір'ю покарання у місцях позбавлення волі та подальшого перебування новонародженої дитини в будинку дитини при установі виконання покарань.

3.    Смерть новонародженої дитини в пологовому будинку.

Порядок надання допомоги

Видача отримувачу допомоги "пакунок малюка" проводиться у пологовому будинку працівником, уповноваженим головним лікарем.

Факт передачі допомоги "пакунок малюка" фіксується в акті приймання-передачі згідно з додатками, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації пілотного проекту із надання при народженні дитини одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка".

Відомості обліку видачі допомоги "пакунок малюка" згідно з додатком 3, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації пілотного проекту із надання при народженні дитини одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка" підписуються головним лікарем пологового будинку та щомісяця до 5 числа подаються до місцевих структурних підрозділів з питань соціального захисту населення для подальшого подання обласним структурним підрозділам з питань соціального захисту населення. Копії відомостей обліку видачі допомоги "пакунок малюка" залишаються у пологовому будинку.

Допомога "пакунок малюка" видається отримувачам допомоги "пакунок малюка" під час виписки новонародженої дитини з пологового будинку.

Патронатному вихователю може бути видано допомогу "пакунок малюка", якщо він забрав новонароджену дитину з пологового будинку протягом місяця з дня народження. Якщо на день виписки новонародженої дитини у пологовому будинку була відсутня допомога "пакунок малюка", місцевий структурний підрозділ з питань соціального захисту населення на підставі заяви отримувача допомоги "пакунок малюка" звертається до обласного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для забезпечення отримувача такою допомогою.

Обласний структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом 14 робочих днів передає місцевому структурному підрозділу з питань соціального захисту населення таку допомогу для її видачі отримувачу допомоги "пакунок малюка". Місцевий структурний підрозділ з питань соціального захисту населення протягом трьох робочих днів забезпечує безпосередню видачу допомоги "пакунок малюка".

Отримувачі допомоги "пакунок малюка" можуть відмовитися від отримання допомоги на підставі особистої письмової заяви відповідно до абзацу 3 пункту 9 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації пілотного проекту із надання при народженні дитини одноразової натуральної допомоги "пакунок малюка".

Джерело: Довідково-інформаційна платформа правових консультацій «WikiLegalAid»  https://wiki.legalaid.gov.ua.

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

  

17.07.2019

Компенсація за невикористану відпустку

 

Право на відпустку, і відповідно, нa компенсацію за невикористану відпустку мaють громадяни України, щo перебувaють y трудових відносинах з підприємствами, устaновами, організаціями незалежно вiд форми власності aбо якi працюють у фізичної особи зa трудовим договором.

Але грошова компенсація виплачується не за всі види невикористаних відпусток. Наприклад, згідно cт. 24 Закону про відпустки компенсується невикористана звичайна щорічна відпустка а також додаткова відпустка працівникам, щo мають дітей .

Щорічна відпустка — це:

01) щорічна основна відпустка (зг. cт. 6 Закону пpо відпуcтки);

02) щорічна додаткова відпустка зa роботу зi шкідливими тa небезпечними умовами праці (cт. 7 Закону про відпустки);

03) щорічна додаткова відпустка зa особливий характер праці (cт. 8 Закону прo відпустки).

04) інші додаткові відпустки, передбачені законодавством (зокрема, щорічна додаткова відпустка за стаж держслужби, щорічна додаткова відпустка за стаж служби в органах місцевого самоврядування).

Додаткова відпустка працівникам, щo мають дітей, — цe соціальна відпустка, що надається:

01) жінці, що працює і має два абe більшe дітей до 15 років, aбo дитину-інваліда, або ж що усиновила дитину;

02) самотній матері;

03) батьку, що виховує дитяти без матері (у тoму числі в рaзі тривалого перебування матерi в лікувальній установі);

04) особі, що узяла дитину під опіку, aбo одному з приймальних батьків.

Компенсація за невикористану відпустку згiдно законодавству виплачується в таких випадках:

·       за бажанням працівника (Заміна відпустки грошовою компенсацією);

·        звільнення працівника;

·        переведення працівника нa роботу в інше підприємство;

·        смерть працівника (компенсацію виплачують спадкоємцям).

Незалежно від вигляду невикористаної відпустки, за наявності підстав грошова компенсація виплачується зa всі періоди невикористаної відпустки, тобто виплата компенсації не має терміну давності.

Причому, якщо працівникові встановили випробувальний термін, то у разі звільнення за результатами випробування працівникові належить виплатити компенсацію (тобто приблизно за 1-4 дні відпустки).

Розраховувати на отримання компенсації за невикористані дні відпустки можуть тільки    працівники старше 18 років (ч. 5 ст. 24 Закону про відпустки). Замінені грошовою компенсацією можуть бути виключно дні щорічної відпустки. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону про відпустки.

Без звільнення можна компенсувати грошима лише частину щорічної відпустки(основної та додаткових), що належить працівникові за відпрацьований робочий рік. Яку? Ту, що перевищує 24 календарні дні (ч. 4 ст. 24 Закону про відпустки). Тобто 24 календарні дні працівник повинен використати для відпочинку у відпустці, а інші дні можна компенсувати грошима. Якщо загальна тривалість щорічної відпустки працівника становить рівно 24 календарні дні, то компенсація за невикористані дні відпустки можлива лише при звільненні.

Працівникові повинно бути фактично надано 24 календарні дні щорічної основної та додаткових відпусток за відповідний робочий рік. Тоді за інші дні щорічної відпустки за той же робочий рік, що і надані 24 календарні дні щорічної відпустки, працівникові (за його бажанням) виплачується грошова компенсація. Не можна спочатку виплатити грошову компенсацію працівникові за невикористану відпустку, а потім надати щорічну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів. Але, на думку Мінсоцполітики, викладену в листі від 07.12.2016 р. № 731/13/116-16 (див. «ОП», 2017, № 2, с. 3; спецвипуск «ОП», 2018, № 8/1, с. 25), на підставі відповідної заяви працівника в наказі про надання 24 календарних днів щорічної відпустки може бути також передбачено виплату грошової компенсації за інші дні цієї відпустки, одночасно з оплатою наданих днів або відразу після їх використання.

Отримання грошової компенсації — право працівника. Тому він повинен звернутися до роботодавця із заявою про виплату такої компенсації.

Виплатити компенсацію за невикористану відпустку при звільненні необхідно в день звільнення. А якщо працівник у цей день не працював — не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ст. 116 КЗпП).

Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, ч. 1 ст. 83 КЗпП і ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504 передбачено, що в разі звільнення працівника йому виплачується, зокрема, грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

  Жодних обмежень щодо виплати компенсації за невикористану відпустку залежно від підстави звільнення Закон про відпустки не містить.

Закон про відпустки не передбачає жодних особливостей при компенсації невикористаної відпустки сумісникам.

Компенсація не використаної відпустки у разі переведення залежить тільки від бажання працівника.Працівник бажає, щоб компенсацію за невикористану відпустку перерахували на нове місце роботи. Роботодавець перераховує компенсацію за невикористані працівником дні щорічних відпусток  на рахунок нового роботодавця за заявою працівника (ч.3 ст.24 ЗУ « Про відпустки»). У заяві працівник вказує назву та банківські реквізити підприємства, до якого переводиться.

Можна перераховувати кошти лише за щорічні відпустки. Передбачена ст.. 19 ЗУ « Про відпустки» додаткова відпустка працівникам, які мають дітей , належить до іншого виду відпусток – соціальних. Тому кошти за невикористану відпустку працівникам, які мають дітей, повинен виплатити інший роботодавець.

Перерахована компенсація для працівника – можливість збільшити стаж , що дає право на щорічну основну та додаткові відпустки на новому робочому місці. Новий роботодавець зарахує до стажу час, який працівник не використав відпустки на попередній роботі (ч.3 ст.9 ЗУ « Про відпустки»).

У разі смерті працівника підприємство зобов’язане здійснити щодо нього остаточний розрахунок, тобто розрахувати і виплатити: зарплату за фактично відпрацьований час; лікарняні (у разі хвороби працівника); інші соціальні виплати. Такі виплати, що належали працівникові, але не були ним одержані за життя, передають членам його сім’ї, а за їх відсутності — спадкоємцям ( ст. 1227 Цивільного кодексу України; ЦК).

 За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

 

 

 

08.07.2019

           

Призначення додаткового строку для прийняття спадщини

На сьогоднішній день  існує два варіанти (способи) вирішення цієї проблеми:

Перший: подати повторно заяву нотаріусу про прийняття спадщини у випадку, якщо решта спадкоємців, які прийняли спадщину, нададуть нотаріусу свою письмову згоду;

Другий: звернутися до суду з позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.  

          Позов про призначення додаткового строку для прийняття спадщини подається до інших спадкоємців,  а якщо їх немає, або вони відмовилися від спадщини, не прийняли її, були усунені від спадкування, в такому випадку відповідачем буде виступати територіальна громада в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (тобто за місцем смерті спадкодавця). Територіальна підсудність визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

Стаття 109 ЦПК визначає підсудність справ за місцезнаходженням відповідача, а стаття 114 ЦПК визначає правила виключної підсудності.

Нормами статті 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) встановлено шестимісячний строк для прийняття спадщини, який починається з часу відкриття спадщини.

Час відкриття спадщини підтверджується свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця і є днем смерті особи або днем, з якого вона оголошується померлою відповідно до норм Цивільного процесуального кодексу України, яким встановлюється порядок оголошення такої особи померлою.

У разі пропуску строку для прийняття спадщини встановленого ст. 1270 ЦК для спадкоємців передбачається цивільно-правова відповідальність, яка поля­гає у позбавленні їх права на прийняття спадщини. Так, ч. 1 ст. 1272 ЦК передбачено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається та­ким, що не прийняв її. Це положення за загальним правилом стосується як спадкування за законом, так і за заповітом. Слід звернути увагу на те, що положення щодо пропущення строку для прийняття спадщи­ни стосується лише тих осіб, які мають подавати заяву про прийняття спадщини.

Приписами ст. 1272 ЦК законодавець залишив можливість спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини, за певних умов її прийняти, а саме:

·       за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

·       за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У разі звернення спадкоємця до суду для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, він повинен довести суду поважність причин пропуску встановленого в законі строку в шість місяців. Тобто  основне в такій категорії справ, довести перед судом поважність причин неприйняття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк.

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: смт Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

 

 

27.05.2019

Порядок зарахування у перший клас

Незабаром завершується вступна кампанія до початкової школи, якщо ви не вибрали своїм дітям навчальний заклад, роз’яснення щодо порядку зарахування у перший клас стануть Вам у нагоді.

Право здобувати початкову освіту у школі, найближчій до місця проживання.

Кожна особа має право здобувати початкову та базову середню освіту в закладі освіти (його філії), що найбільш доступний та наближений до місця проживання особи. Відповідно до частини 7 статті 18 Закону України «Про загальну середню освіту», право на першочергове зарахування до початкової школи мають діти, які проживають на території обслуговування цієї школи. Це право гарантується, але не виключає можливість для батьків обрати інший заклад освіти. Якщо батьки бажають віддати свою дитину в початкову школу, яка не закріплена за місцем проживання – вони можуть зробити це. Необхідно подати заяву на зарахування в обрану школу на вільні місця. Зарахування на вільні місця відбуватиметься за результатами жеребкування, основні положення якого передбачені главою 2 розділу ІІ Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти. Але в будь-якому разі за ними залишається право на місце у школі за місцем проживання, за умови подання до 31 травня відповідної заяви про зарахування до цієї школи.

Документи, необхідні для зарахування до початкової школи

+ Заява про зарахування, яку потрібно подати до школи до 31 травня;

+ Копія свідоцтва про народження дитини (під час подання копії пред’являється оригінал) та оригінал або копія медичної довідки за формою № 086-1/о ;

+ Оригінал або копія документу, що підтверджують пільги (за наявністю пільг).

Яким документом має бути підтверджене місце проживання дитини чи одного з її батьків?

Наразі Порядок не містить конкретного переліку документів, які підтверджують місце проживання дитини чи одного з її батьків.

Ми рекомендуємо батькам дітей і директорам шкіл орієнтуватися на наступний перелік документів, що можуть підтверджувати місце проживання дитини (одного з її батьків) та що можуть бути пред’явлені під час подання заяви про зарахування:

1) паспорт громадянина України (тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні) одного з батьків дитини;

2) довідка про реєстрацію місця проживання/перебування особи (дитини або одного з її батьків), що видається відповідно до Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207;

3) витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання/перебування особи (дитини або одного з її батьків);

4) довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

5) документ, що засвідчує право власності на відповідне житло (свідоцтво про право власності, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір купівлі-продажу тощо);

6) рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання;

7) документ, що засвідчує право користування житлом (договір найму, піднайму, оренди тощо), укладений між фізичними особами за умови, що користування відповідним житлом є реальним і здійснюється за згодою та волевиявленням власника майна; засвідчення цих двох обставин може відбуватися в різний, але прийнятний спосіб чи укладений між юридичною і фізичною особами, зокрема щодо користування кімнатою в гуртожитку;

8) довідка про проходження служби у військовій частині (додаток 10 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207);

9) акт обстеження умов проживання (додаток 9 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866);

10) акт обстеження матеріально-побутових умов (затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 28 квітня 2004 року № 95, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08 червня 2004 року за № 703/9302);

11) будь-який інший документ, що ПІДТВЕРДЖУЄ МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ дитини чи одного з її батьків.

Звертаємо увагу на те, що цей перелік не є вичерпним, Міністерство продовжує вести консультації щодо цього питання і найближчим часом будуть надані додаткові роз’яснення.

 

Хто має право на одночасне зарахування з дітьми, які проживають на закріпленій за закладом освіти території?

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 глави 1 розділу ІІ Порядку до 01 червня включно зараховуються усі діти, місце проживання яких на території обслуговування закладу освіти підтверджене, а також діти, які є рідними (усиновленими) братами та/або сестрами дітей, які здобувають освіту у цьому закладі, чи дітьми працівників цього закладу освіти, чи випускниками дошкільного підрозділу цього закладу освіти (у разі його наявності).

Порядок не визначає пріоритетність у зарахуванні дітей цих чотирьох категорій, але говорить, що мають бути зараховані УСІ такі діти.

 

Чи можуть Вам відмовити у зарахуванні дитини до школи, на території обслуговування якої вона проживає?

Ні. «Відмовити» не мають права, адже дитина проживає на території обслуговування закладу освіти. Разом з тим, можуть бути виключні випадки, коли після проведення усіх передбачених Порядком заходів з метою зарахування усіх дітей, потужність закладу не дозволяє зарахувати всіх.

У такому випадку відповідний орган управління освітою «невідкладно має запропонувати на вибір батьків таких дітей перелік закладів освіти, максимально доступних і наближених до місця їх проживання, а також сприяти зарахуванню дітей до обраних їхніми батьками закладів освіти».

Якщо батькам неправомірно відмовили в зарахуванні дитини, вони мають впродовж двох днів письмово оскаржити рішення школи в районному управлінні освіти.

 

Якщо Ви хочете віддати дитину в іншу (не закріплену за територією проживання) школу?

Батьки (один із батьків) мають право подати (але обов’язково до 31 травня) необхідні документи (їх копії) до будь-якого закладу освіти для зарахування на вільні місця. Кількість шкіл, в які можна подати документи, необмежена.

Такі вільні місця можуть з’явитися в закладі освіти після 01 червня, коли будуть зараховані діти, місце проживання яких було підтверджене відповідним документом. Згідно з Порядком кожен заклад освіти зобов’язаний оприлюднити кількість таких вільних місця впродовж двох робочих днів з моменту їх з’явлення.

На вільні місця діти зараховуються за результатами жеребкування. Його мають провести в один із днів (за вибором закладу) в період з 5 до 10 червня. Воно має бути обов’язково прозорим та публічним. Сам процес відбору – випадковий.

 

Нормативна база

1.     Конституція України

2.     Закон України «Про загальну середню освіту»

3.     Закон України “Про освіту”

4.     Закон України “Про загальну середню освіту”

5.     Наказ Міністерства освіти і науки України “Про затвердження Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти” №367 від 16.04.2018

 

 

24.05.2019

Порядок надання відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами та  відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Тривалість оплачуваної  відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить 126 календарних днів на підставі медичного висновку :

1) до пологів - 70 календарних днів;

2) після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

3) 140 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів). Вона надається повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.Особам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів - при усиновленні двох і більше дітей). У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з батьків на їх розсуд.

До відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами власник або уповноважений ним орган зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 Закону Про відпустки, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею віку трьох років не надається працівнику, якщо дитина перебуває на державному утриманні (крім прийомних дітей у прийомних сім’ях та вихованців у дитячих будинках сімейного

Джерело: https://mon.gov.ua/ua

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

                             02.05.2019

Поновлення на роботі незаконно звільненого працівника

Порядок та строк оскарження рішення про звільнення

·       Працівник може звернутися до суду із заявою про поновлення на роботі й оплату за час вимушеного прогулу у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

·       Позовна заява подається до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача відповідно до порядку, передбаченого законодавством.

·       У разі пропуску з поважних причин місячного строку, встановленого для подання позовної заяви про поновлення на роботі, суд може поновити цей строк.

·       Вартість: позивачі за подання до суду позовної заяви про поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

 

Відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу

·       Одночасно з прийняттям рішення про поновлення на роботі суд приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

 

Відшкодування моральної шкоди

·       Незаконно звільнений працівник у судовому порядку може вимагати відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

 

Виконання рішення про поновлення на роботі

·       Рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виконується невідкладно. Поновлення працівника на роботі відбувається з дати звільнення працівника (на підставі рішення суду, яким таке звільнення визнано незаконним), а не з дати винесення судом відповідного рішення.

·       Рішення суду про поновлення працівника на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу та внесення відповідного запису до трудової книжки працівника. Наказ про поновлення працівника на роботі повинен містити такі пункти: про скасування наказу про звільнення; про поновлення працівника на посаді, яку він займав до звільнення; про виплату працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

·       Запис у трудовій книжці. Після видання власником або уповноваженим ним органом наказу про поновлення на роботі вносяться зміни до трудової книжки працівника, зокрема визнається недійсним запис про звільнення і робиться запис про поновлення на попередній роботі. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі.

·       При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаного недійсним, на прохання працівника видається дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

·       Виплата працівникові середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі. У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за позовом такого працівника суд виносить рішення про виплату йому середнього заробітку за час затримки. Середньомісячна заробітна плата, зокрема у випадку вимушеного прогулу, обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.

 

Спрощена схема поновлення на роботі при незаконному звільненні

·       позовна заява про поновлення на роботі й оплату за час вимушеного прогулу з вимогою про відшкодування моральної шкоди за наявності підстав подається до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за місцезнаходженням підприємства (установи, організації) або за зареєстрованим місцем проживання/перебування позивача у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки без сплати судового збору при розгляді справи в усіх судових інстанціях.

·       виконання судового рішення про поновлення на робот:

·       - негайне поновлення на роботі з дати звільнення шляхом видання роботодавцем відповідного акта (наказу, розпорядження)

·       - у разі затримки виконання рішення працівнику за його позовом виплачується середній заробіток за час затримки

·       - при невиконанні рішення державним виконавцем накладається на роботодавця штраф та встановлюється новий строк для виконання рішення при повторному невиконанні штраф подвоюється та органи досудового розслідування повідомляються про вчинення кримінального правопорушення

·       - у разі ліквідації підприємства (установи, організації) суд зобов’язує ліквідаційну комісію або власника (правонаступника) виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу та визнає працівника звільненим за пунктом 1 статті 40 КЗпП України якщо процедура ліквідації не завершена, працівник поновлюється на роботі у встановленому порядку

 

Відповідальність за невиконання рішення суду про поновлення на роботі

·       У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. 

Особливі випадки: ліквідація підприємства, установи, організації

·       У випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов’язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках – правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу. Одночасно суд визначає працівника звільненим за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв’язку з ліквідацією підприємства, установи, організації. Якщо ж на день прийняття судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника процедуру ліквідації підприємства, установи, організації розпочато, але ще не завершено, на вказане підприємство, установу, організацію покладається обов’язок поновлення на роботі такого працівника та здійснення на його користь визначених законодавством виплат.

Нормативна база:

·       Конституція України

·       Кодекс законів про працю України

·       Закон України «Про виконавче провадження»

·       Порядок обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100

·       Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110

·       постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9

·        

За додатковою  інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

 

 

 17.04.2019 р.

 

                                    Зрубав дерево – отримав покарання

 

Щороку з настанням весни значна частина населення переймається питанням відпочинку на природі та розведення вогнища для приготування їжі чи обігріву. Оптимальним шляхом вирішення даного питання є придбання спеціальних дров чи вугілля, але громадяни приймають і інші рішення. Частина населення купує дрова законним шляхом, а є категорія громадян, яка обирає свій шлях забезпечення дровами. Вони вчиняють злочин, йдучи до лісу і самовільно спилюючи дерева.

Відповідно до ст. 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Зокрема, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Кримінальна відповідальність за незаконну порубку лісу регламентується ст. 246 Кримінального кодексу України, а саме - незаконна порубка дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, що заподіяла істотну шкоду, а також вчинення таких дій у заповідниках або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду, або в інших особливо охоронюваних лісах - карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

Вчинення цього злочину повторно або за попередньою змовою групою осіб — карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Даний злочин відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

Адміністративна відповідальність регламентується ст. 65 КУпАП, а саме: незаконна порубка і пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також молодняка природного походження і самосіву на площах, призначених під лісовідновлення - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від семи до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тож, плануючи своє дозвілля, дізнайтесь про правила відпочинку на природі. Адже довкілля має бути безпечним.

Джерело: Довідково-інформаційна платформа правових консультацій «WikiLegalAid»  https://wiki.legalaid.gov.ua.

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.

 

 

 

 

01.04.2019 р.

Відповідальність за жорстке поводження з тваринами

У разі виявлення жорсткого поводження з тваринами особа має право звернутися із заявою до органу поліції.

 

1.    Адміністративна відповідальність

Адміністративна відповідальність передбачена статтею 89 Жорстоке поводження з тваринами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Жорстоке поводження з тваринами - знущання над тваринами, завдання побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що завдали тварині фізичного болю, страждань і не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі, залишення тварин напризволяще, у тому числі порушення правил утримання тварин, - тягнуть за собою накладення штрафу від 200 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я. Ті самі дії, вчинені стосовно двох і більше тварин, або групою осіб, або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме порушення, пропаганда жорстокого поводження з тваринами - тягнуть за собою накладення штрафу від 300 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до 15 діб з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я.

Насильницькі дії стосовно тварин, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, - тягнуть за собою накладення штрафу від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією тварини, якщо перебування тварини у власника становить загрозу для її життя або здоров’я. 

2.    Кримінальна відповідальність 

Кримінальна відповідальність передбачена статтею 299 Жорстоке поводження з тваринами Кримінального кодексу України.

Жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, у тому числі безпритульними тваринами, що вчинене умисно та призвело до каліцтва чи загибелі тварини, а також нацьковування тварин одна на одну чи інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, а також поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій - караються арештом на строк до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 3 років.

Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього, - караються обмеженням волі на строк від 3 до 5 років або позбавленням волі на строк від 3 до 5 років.

Дії, передбачені частинами першою або другою статті 299 Кримінального кодексу України, вчинені з особливою жорстокістю або у присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, - караються позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.

3.    Що робити у разі виявлення жорстокого поводження з тваринами? 

1.    Зафіксувати жорстоке поводження з тваринами (фото-, відеозйомка);

2.    По максимуму знайти свідків, взяти їх контактні дані;

3.    Дізнатися контактні дані власника тварини;

4.    Звернутися із заявою в поліцію щодо жорстокого поводження з твариною. В заяві вказати, хто є власником тварини. До заяви долучити фото, відео зйомку, контактні дані свідків;

Інформацію збирають дільничні, а розслідування ведуть слідчі; Потім справу передають до суду, який приймає рішення щодо притягнення до відповідальності власника тварини.

Останнім часом у світі має місце трактування, що гуманне поводження з тваринами є однією із багатьох ознак цивілізованого суспільства.

 

За додатковою інформацією звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги, яке знаходиться за адресою: с.м.т. Єланець, вул. Соборна, 136 каб. № 1. Тел.: (05159) 9-15-10.