Головна Новини Децентралізація влади Доступ до публічної інформації Запобігання проявам корупції Безвізовий режим: запитання та відповіді

Роз'яснення з правових питань

 Єланецьке бюро правової допомоги інформує!

   Комітет Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення схвалив до другого читання урядовий законопроект № 6614 про пенсійну реформу.

   Пенсійна реформа, задекларована у законопроекті. передбачає проведення осучаснення пенсій з 1 жовтня цього року за показниками заробітної плати за 2014, 2015, 2016 роки – 3764,40 гривень. Розміри цього підвищення для кожного пенсіонера будуть різними: залежно від особистого трудового внеску пенсіонера, його стажу та отримуваної заробітної плати.

   Також з 1 жовтня 2017 року має відбутися перерахунок пенсій з урахуванням прожиткового мінімуму на 1 грудня 2017 року та скасування обмеження виплат пенсій працюючим пенсіонерам на 15%.

   Водночас пенсійна реформа передбачає посилення вимог до страхового стажу при виході на пенсію. Зокрема, вже з наступного року мінімальний страховий стаж при виході на пенсію в 60 років має становити 25 років. Після чого щорічно буде збільшуватися на один рік, аж до 2028 року, поки не становитиме 35 років.

   Котенко І.О. начальник Єланецького бюро правової допомоги.

 

 

 

 Використання страхових сертифікатів міжнародної системи автомобільного страхування

«Зелена картка»

Зміст

1. Загальна інформація про страховий сертифікат «Зелена картка».

2. Як придбати страховий сертифікат «Зелена картка»?

3.Використання страхових сертифікатів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".

НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА

1.    Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст.1) від 01.07. 2004 р. N 1961-ІV

2.    Офіційний сайт МТСБУ http://www.mtsbu.ua/ua/green_card/80365/

1.    Загальна інформація про страховий сертифікат «Зелена картка»

У разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта» » (далі-Система «Зелена картка») власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка».

Страхова компанія забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим — третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася під час дії цього полісу і винуватцем якої був водій транспортного засобу, зазначеного цьому полісі. Виплата страхового відшкодування здійснюється на умовах, визначених законодавством про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів країни відвідання, де стався страховий випадок.

Міжнародна система автомобільного страхування «Зелена картка» заснована у травні 1949 року відповідно до положень Женевської рекомендації № 35, прийнятої Підкомітетом по дорожньому транспорту Економічної комісії Організації Об’єднаних Націй для Європи. Основними завданнями системи було створення механізму захисту інтересів власників транзитних автомобілів та потерпілих від цих автомобілів у країні відвідування. Таким чином було знайдено та імплементовано ефективне вирішення проблеми гарантій відшкодування шкоди, спричиненої транспортними засобами, зареєстрованими за кордоном через створення Системи  «Зелена картка», яка почала діяти з січня 1953 року. Система репрезентує собою партнерство національних ринків автострахування та урядів відповідних країн. Фактичними суб’єктами  Системи виступають Бюро країн та страхові компанії - їх члени, уповноважені здійснювати обов’язкове страхування цивільної відповідальності.

         Значним кроком у розвиток міжнародної системи автострахування «Зелена картка» стало прийняття 94 сесією Європейської економічної комісії ООН у листопаді 2000 року нової Зведеної  резолюції щодо покращення автодорожнього руху. Зазначена Резолюція була схвалена усіма  країнами, що входять до цього міжнародного органу, в тому числі і Україною. Зокрема, йдеться про умови функціонування та вимоги до національних бюро тих країн, які входять у Систему «Зелена картка».

2.    Як придбати страховий сертифікат «Зелена картка»?

Для укладання договору міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності необхідно звернутися до страховика, що має право на здійснення цього виду страхування або до офіційного представника такого страховика.

         Надавати послуги з міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності мають право страхові компанії, які мають статус повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро України.

         Міжнародний договір «Зелена картка» може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.

         Починаючи з 01.03.2014 розпочато  укладання договорів міжнародного страхування «Зелена картка» із одночасним внесенням інформації про укладений договір страхування в єдину централізовану базу даних (ЦБД) МТСБУ за допомогою підсистеми  «Green Card online». Ознакою укладення договору через підсистему «Green Card online» є контрольний код, згенерований ЦБД МТСБУ та нанесений у нижньому правому куті бланку сертифіката «Зелена картка».

Оформлення договорів міжнародного страхування із застосуванням підсистеми «Green Card online» здійснюється в офісах страхових компаній та страховими агентами, що мають доступ до Інтернету. Страхові агенти мають також можливість оформити договір страхування та отримати контрольний код за допомогою інструменту SMS запитів до ЦБД.

         Така технологія унеможливлює виготовлення фальшивого страхового документа, дозволяє забезпечити перевірку дійсності договору при перетині кордону та дозволяє страхувальнику, одразу після оформлення договору страхування, перевірити його статус, звернувшись до ЦБД МТСБУ .

3.    Використання страхових сертифікатів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка"

У разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов'язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка".

Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування "Зелена картка" транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", забороняється.

 

 

 

  Встановлення факту проживання на території України для визначення громадянства України

           Зміст

1.  1. Нормативно-правова база.

2. 2. Поняття «громадянин» та «громадянство України» згідно Закону України «Про громадянство України».

     3.Розгляд справ про встановлення факту.

 1. Нормативно-правова база.

·      

 

           Конституція України

        Закон України «Про громадянство України»

  2. Поняття «громадянин» та «громадянство України» згідно Закону України «Про громадянство України».

 

У ст. 1 Закону  вказані терміни  вживаються  в  такому значенні:

- громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і  Україною,  що  знаходить  свій  вияв  у  їх  взаємних  правах   та обов'язках;

-    громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України

 

3.Розгляд справ про встановлення факту.

Згідно ст. 3 Закону громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991р.) постійно проживали на території України, які на момент набрання чинності Законом    (13.11.1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав, особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13.11.1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено запис „громадянин України” та діти таких осіб, які прибули в Україну разом з батьками і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України, особи, які набули громадянства України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Суть поданих до суду заяв полягає в установлені юридичного факту постійного проживання в Україні станом на 24.08.1991 рік, або в інший період, що необхідно заявником для вирішення питання про прийняття громадянства. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у цивільному процесі в порядку окремого провадження.

 Відповідальність банків при здійсненні переказу коштів

План

1.Поняття « банківського переказу ».

2.Відповідальність банків при здійсненні переказу коштів.

Література:

1.     Закон України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346-ІІІ від 05.04.2001 року/

 

1.       Поняття « банківського переказу ».

Банківський переказ являє собою просте доручення комерційного банку своєму банку-кореспонденту сплатити відповідну суму грошей на прохання і за рахунок переказника іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платнику сплаченої ним суми.

Банки починають брати участь у цій формі розрахунків при поданні в банк імпортера відповідної заяви на оплату контракту. Банки не несуть ніякої відповідальності за платіж (поставка товару, передання документів, а також сам платіж не входять у функції банку до моменту подання платіжного доручення). Таким чином, банки несуть мінімальну відповідальність при банківському переказі і, отже, стягують мінімальну комісійну винагороду. При банківському переказі комісію, як правило, бере банк імпортера з переказодавця, відповідно до тарифів комісійного винагородження комерційного банку за роботу з клієнтами (розмір її визначається самим банком і є або фіксованим, або виражається у відсотках). Банк імпортера, прийнявши заяву на переказ від клієнта-імпортера, надсилає від свого імені платіжне доручення у відповідний банк експортера тим способом, який вказується в заяві клієнта: поштою, телексом, через систему СВІФТ (SWIFT). Зараз у міжнародній банківській практиці використовується відправлення платіжних доручень або телексом, або каналами системи СВІФТ.

Після отримання платіжного доручення банк експортера перевіряє його правильність і зараховує отриману суму на рахунок експортера. Це схема банківського переказу за фактично поставлений товар. Вона вигідніша імпортеру, оскільки останній отримує товар і документи, як правило, до моменту оплати.

Банківський переказ у розрахунках за експортні товари та надані послуги. Комерційний банк виконує платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів про виплату коштів на користь того, хто отримує переказ, тобто клієнтів банку або клієнтів банків-кореспондентів цього комерційного банку усередині країни — за умови визначення в платіжному дорученні одного із зазначених нижче способів відшкодування сум, що виплачуються:

- зарахування суми переказу на рахунок «Ностро» в банку переказника;

- зарахування суми переказу на рахунок «Ностро» в третьому банку;

- надання права дебетувати сумою переказу рахунок «Лоро» банку переказника в комерційному банку.

На кожне платіжне доручення іноземного банку складається меморіальний ордер за встановленою формою, тобто дебетується рахунок «Ностро» банку в тому банку, від якого надійшло платіжне доручення, і кредитується розподільний рахунок клієнта. У тексті меморіального ордера обов’язково вказується дата валютування, що вказана в платіжному дорученні банку-кореспон­дента.

Суми документарних переказів, що надійшли від банків-кореспондентів, не зараховуються на рахунок клієнта, обліковуються на проміжному рахунку до надання їм указаних у дорученні документів у встановлені строки. При неотриманні документів у іноземного банку переказника запитують інструкції сто­совно переказу.

Комерційний банк повинен сповістити клієнта, який отримав переказ, про отримані на його ім’я платіжні доручення іноземних банків, що залишаються без виконання з тих чи інших причин (відсутність валютного покриття або валютного рахунку тощо).

Банківський переказ у розрахунках за імпортовані товари й отримані послуги. Комерційний банк виконує доручення своїх клієнтів-підприємств і установ, які мають у банку поточний валютний балансовий рахунок, — на переказування валюти за кордон для оплати вартості імпортованого товару, товарних документів або документів про надання послуг; як авансові плате­жі, передбачені умовами зовнішньоторговельних контрактів; для оплати простих і переказних векселів за придбані в кредит товари; для погашення заборгованості, що з’явилася в результаті перерахунків, та на інші цілі, пов’язані з імпортом та експортом товарів і послуг у межах залишку коштів на валютному рахунку клієнта.

2.     Відповідальність банків при здійсненні переказу коштів.

Закон України « Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» №2346-ІІІ від 05.04.2001 року передбачено, що  Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

Банки, які уклали агентські договори з юридичними особами (комерційними агентами), несуть відповідальність перед платником та отримувачем, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. 

У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

У разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення починаючи від дати завершення помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.

У разі переказу банком-порушником за рахунок власних коштів суми переказу отримувачу та своєчасного повідомлення неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу, а також своєчасного переказу неналежним отримувачем суми переказу цьому банку банк-порушник залишає цю суму у власному розпорядженні. При цьому, у разі порушення неналежним отримувачем зазначеного триденного строку, банк-порушник має право вимагати від неналежного отримувача повернення суми переказу, а також сплату пені в розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день починаючи від дати завершення помилкового переказу до дня повернення коштів включно, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу.

У разі помилкового переказу з рахунка неналежного платника, що стався з вини банку, цей банк зобов'язаний переказати за рахунок власних коштів суму переказу на рахунок неналежного платника, а також сплатити неналежному платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу на рахунок неналежного платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

У разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.

Спори, пов'язані із здійсненням банками переказу, розглядаються у судовому порядку.

 

 

 Підвищення рівня аліментів у 2017 році.

 

  Актуальним питанням сімейного права, яке викликає значний інтерес серед громадян, є питання аліментів.

  Позитивним моментом на шляху забезпечення інтересів дітей став Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 4928 від 08.07.2016. У даній статті зупинимось на змінах, що передбачені Законом в частині регулювання аліментів.

  Згідно з чинною редакцією ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

  Положеннями ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України в редакції, що пропонується, передбачено наступне: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

  З проаналізованих положень випливає, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 713 грн. для дитини віком до 6 років та 888, 50 грн. для дітей віком від 6 до 18 років.

  Важливим положенням Закону на шляху захисту інтересів дітей стало внесення до обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів. З набуттям чинності змін до Сімейного кодексу України приховані доходи платника аліментів стануть підставою призначення вищої суми аліментів.

  Положеннями ч. 3 ст. 184 чинного Сімейного кодексу України (в чинній редакції) передбачено, що якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру аліментів, то дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Проте нова редакція Сімейного кодексу не міститиме зазначеного положення.

  До того ж при набутті чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» отримувачі аліментів можуть звернутися до суду із позовною заявою про збільшення розміру аліментів на підставі ст. 192 Сімейного Кодексу України. Адже з’являться можливості щодо перегляду розміру аліментів, оскільки, згідно зі змінами, законодавець передбачає можливість врахування при визначенні розміру аліментів витрат платника аліментів, щодо яких відсутня інформація про джерела походження та наявність рухомого, нерухомого майна, грошових коштів.

 

За більш детальною інформацією  звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги за адресою: смт.Єланець, вул. Соборна 136, каб. №1., тел. (05159) 9-10-15.

 Як вирішити межовий спір під час використання земельних ділянок.

 Більшість спорів виникають через незнання власниками землі та землекористувачами правил добросусідства, а також відсутність належно оформлених документів, які б підтверджували право власності або користування земельною ділянкою.

У більшості ситуацій, має місце порушення правил добросусідства. Попередити такі суперечки можливо якщо виконувати вимоги до ч.1 ст.103 Земельного кодексу України, а саме:

• обирати такі способи використання земельних ділянок, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, шумове забруднення тощо)- (відстань від будівлі до дерева и кущів: Від зовнішньої стіни будівлі до стовбура дерева 5м., куща 1,5м. Від межі сусідньої ділянки до стовбура дерева 3м.,до куща 1м.).

• вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, земельні ділянки тощо; (вуличну вбиральню розміщують на відстані 15 м від жилих будівель та 20 м водопостачання (криниці), обов’язково враховується схил ділянки).

• власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо таке проникнення є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням;

• дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев належать власникам цих ділянок у рівних частинах, але кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі. витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах, при чому сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева.

Якщо не вдалося встановити власника ділянки, у Вас є можливість звернутися до Єланецького бюро правової допомоги та скористатись безперешкодним доступом до on-line сервісів Міністерства юстиції, працівники центру роз’яснять правила пошуку та допоможуть отримати відомості із даних сервісів.

 Як вирішити спір щодо місцезнаходження межі земельної ділянки.

Щоб здійснити відновлення меж земельних ділянок, слід залучити землевпорядну організацію, яка має у штаті сертифікованих інженерів-землевпорядників. Із землевпорядною організацією слід укласти договір на складання технічної документації щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Слід знати! згідно з ч.3 ст.158 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.  

Землевпорядна організація має здійснити відновлення меж Вашої земельної ділянки. Основою для відновлення меж згідно законодавства мають бути дані земельно-кадастрової документації.

У разі, якщо у Державному фонді документації із землеустрою відсутні будь-які документів, на підставі яких встановлювалися межі Вашої або суміжної земельної ділянки, тобто при неможливості виявлення дійсних меж, їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки (наприклад, за лінією проходження паркану,.

Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Землевпорядна організація має закріпити межі земельної ділянки межовими знаками встановленого зразка.

Якщо не вдається все ж таки вирішити спір у договірному порядку між сусідами, а також за допомогою дій органів місцевого самоврядування, то спір вирішується в судовому порядку. Звертайтесь до Єланецького бюро правової допомоги та отримайте допомогу кваліфікованого захисника – адвоката за державний кошт.

 Державна реєстрація права власності на житлові будинки які закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

З 1 січня 2016 року в Україні набув чинності новий порядок реєстрації нерухомості. Серед змін до законодавства найпрогресивнішою є скасування документа про право власності під час первинної реєстрації нерухомості. Раніше такий документ видавався реєстраторами Державної реєстраційної служби. Натомість зараз нотаріус, державний реєстратор, акредитований суб’єкт наділені повноваженнями видавати власнику інформацію про внесення відомостей до Реєстру речових прав.

  Відповідно до новоприйнятого законодавства, а саме: статті 31 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” (далі – Закон) та пункту 42 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі – Порядок), для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що розташовані на території сільських, селищних, міських рад та які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, тобто на «приватні» будинки заявник має подати державному реєстратору речових прав на нерухоме майно:

документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з по-господарської книги;

виписку з по-господарської книги, надану виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

   Водночас, на законодавчому рівні закріплено, що погосподарські книги не ведуться міськими радами, а ведуться тільки місцевими радами, на території яких розташовані сільські населені пункти.

 А тому, для проведення державної реєстрації права власності на приватні будинки, що розташовані на території міських рад та які закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, за загальним правилом, подаються документи, як для державної реєстрації права власності на новозбудований об’єкт – завершений будівництвом об’єкт нерухомого майна, державна реєстрація права власності на який проводиться вперше. 

У такому випадку, державна реєстрація проводиться на підставі таких документів:

технічний паспорт на об’єкт нерухомого майна; 

документ, що підтверджує присвоєння об’єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки);

письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об’єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності); 

договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

   З питань реєстрації прав на об’єкти нерухомого майна громадяни наразі можуть звертатися до будь-якого нотаріуса, незалежно від місцезнаходження об’єкта нерухомості або до будь-якого державного реєстратора прав при райдержадміністрації чи при місцеві раді, а також до акредитованих суб’єктів, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухомість за місцем розташування такого об’єкта в межах області.

Якщо у Вас виникли проблеми із державною реєстрацією житлового будинку звертайтеся до Єланецького бюро правової допомоги.

 

 

Пам’ятка
щодо процедури отримання свідоцтва про народження дитини,
яка народилася на тимчасово окупованій території України (ТОТ)

Для отримання свідоцтва про народження дитини, яка народилася на ТОТ (АР Крим, м. Севастополь та окремі райони Луганської та Донецької областей), батькам, родичам, їхнім представникам або іншим законним представникам дитини*
НЕОБХІДНО:
1. Подати до будь-якого суду за межами ТОТ незалежно від свого місця проживання:
• заяву про встановлення факту народження особи (зразок додається);
• належні докази*;
• квитанцію про сплату судового збору: 320 грн. - з 01.01-30.04.2017 року;
336,80 грн. – з 01.05-30.11.2017 року;
352,40 грн. – з 01.12.-31.12.2017 року.
2.Така справа розглядається судом невідкладно з моменту надходження заяви.
3.У разі задоволення заяви, суд невідкладно видає копію рішення заявнику, в якому зазначає дані про дату і місце народження дитини, її стать, відомості про батьків, або надсилає копію рішення до відділу рацс для державної реєстрації (у разі відсутності заявника під час проголошенні рішення).

Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів.


Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів.
4.Для отримання свідоцтва про народження заявник подає до будь-якого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду про встановлення відповідного факту та свій паспорт громадянина України.
Важливо!
* Родичами є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Законними представниками є батьки (усиновлювачі), опікуни.
* У разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту.
* Доказами у справі можуть бути письмові докази: оригінали чи копії медичних документів, пояснення заінтересованих осіб, їхніх представників, свідчення свідків, речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на ТОТ, теж можуть братися до уваги судом.

Пам’ятка
щодо процедури отримання свідоцтва про смерть,
коли особа померла на тимчасово окупованій території України (ТОТ)

Для отримання свідоцтва про смерть особи, яка померла на ТОТ (АР Крим, м.Севастополь та окремі райони Луганської та Донецької областей), родичам померлого або їх представникам*

НЕОБХІДНО:
1. Подати до суду за місцем проживання чи перебування заявника за межами ТОТ:
• заяву про встановлення факту смерті (зразок додається);
• належні докази*;
• квитанцію про сплату судового збору*: 320 грн. - з 01.01-30.04.2017 року;
336,80 грн. – з 01.05-30.11.2017 року;
352,40 грн. – з 01.12.-31.12.2017 року.

2. Така справа розглядається судом невідкладно з моменту надходження заяви.

3. У разі задоволення заяви про встановлення факту смерті особи, суд невідкладно видає копію рішення заявнику або надсилає її до відділу рацс для державної реєстрації смерті (у разі відсутності заявника під час проголошення рішення).

Суд повертає заяву – у разі неналежної форми заяви або відсутності вказаних у заяві документів.

Суд відмовляє у задоволенні заяви - у разі недостатності доказів.

4. Для отримання свідоцтва про смерть особа подає до найближчого відділу державної реєстрації актів цивільного стану копію рішення суду про встановлення відповідного факту та свій паспорт громадянина України.

Важливо!
* Родичами є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

* Доказами у справі можуть бути пояснення заявників, свідків, письмові докази (в т.ч., свідоцтва про поховання), речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи, висновки експертів. Документи, видані органами та установами (в т.ч., лікарняними закладами), що знаходяться на ТОТ, теж можуть братися до уваги судом.

* У разі посилання на свідчення свідків заявник повинен переконатись, що вони зможуть з’явитися до суду у день подання заяви про встановлення факту.

* Судовий збір не справляється за подання Заяви щодо особи, яка загинула або пропала безвісті в районах проведення воєнних дій або антитерористичних операцій.

Використання страхових сертифікатів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка»
Зміст
1. Загальна інформація про страховий сертифікат «Зелена картка».
2. Як придбати страховий сертифікат «Зелена картка»?
3.Використання страхових сертифікатів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА
1. Закон України «Про обов´язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст.1) від 01.07. 2004 р. N 1961-ІV

2. Офіційний сайт МТСБУ http://www.mtsbu.ua/ua/green_card/80365/


1. Загальна інформація про страховий сертифікат «Зелена картка»
У разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена карта» » (далі-Система «Зелена картка») власник такого транспортного засобу зобов´язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка».
Страхова компанія забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим — третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася під час дії цього полісу і винуватцем якої був водій транспортного засобу, зазначеного цьому полісі. Виплата страхового відшкодування здійснюється на умовах, визначених законодавством про обов´язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів країни відвідання, де стався страховий випадок.
Міжнародна система автомобільного страхування «Зелена картка» заснована у травні 1949 року відповідно до положень Женевської рекомендації № 35, прийнятої Підкомітетом по дорожньому транспорту Економічної комісії Організації Об’єднаних Націй для Європи. Основними завданнями системи було створення механізму захисту інтересів власників транзитних автомобілів та потерпілих від цих автомобілів у країні відвідування. Таким чином було знайдено та імплементовано ефективне вирішення проблеми гарантій відшкодування шкоди, спричиненої транспортними засобами, зареєстрованими за кордоном через створення Системи «Зелена картка», яка почала діяти з січня 1953 року. Система репрезентує собою партнерство національних ринків автострахування та урядів відповідних країн. Фактичними суб’єктами Системи виступають Бюро країн та страхові компанії - їх члени, уповноважені здійснювати обов’язкове страхування цивільної відповідальності.
Значним кроком у розвиток міжнародної системи автострахування «Зелена картка» стало прийняття 94 сесією Європейської економічної комісії ООН у листопаді 2000 року нової Зведеної резолюції щодо покращення автодорожнього руху. Зазначена Резолюція була схвалена усіма країнами, що входять до цього міжнародного органу, в тому числі і Україною. Зокрема, йдеться про умови функціонування та вимоги до національних бюро тих країн, які входять у Систему «Зелена картка».
2. Як придбати страховий сертифікат «Зелена картка»?
Для укладання договору міжнародного обов´язкового страхування цивільно-правової відповідальності необхідно звернутися до страховика, що має право на здійснення цього виду страхування або до офіційного представника такого страховика.
Надавати послуги з міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності мають право страхові компанії, які мають статус повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Міжнародний договір «Зелена картка» може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік.
Починаючи з 01.03.2014 розпочато укладання договорів міжнародного страхування «Зелена картка» із одночасним внесенням інформації про укладений договір страхування в єдину централізовану базу даних (ЦБД) МТСБУ за допомогою підсистеми «Green Card online». Ознакою укладення договору через підсистему «Green Card online» є контрольний код, згенерований ЦБД МТСБУ та нанесений у нижньому правому куті бланку сертифіката «Зелена картка».
Оформлення договорів міжнародного страхування із застосуванням підсистеми «Green Card online» здійснюється в офісах страхових компаній та страховими агентами, що мають доступ до Інтернету. Страхові агенти мають також можливість оформити договір страхування та отримати контрольний код за допомогою інструменту SMS запитів до ЦБД.
Така технологія унеможливлює виготовлення фальшивого страхового документа, дозволяє забезпечити перевірку дійсності договору при перетині кордону та дозволяє страхувальнику, одразу після оформлення договору страхування, перевірити його статус, звернувшись до ЦБД МТСБУ .
3. Використання страхових сертифікатів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка"
У разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" власник такого транспортного засобу зобов´язаний мати чинний договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка".
Виїзд з України до країн - членів міжнародної системи автострахування "Зелена картка" транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, у разі відсутності договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком - повним членом МТСБУ і посвідченого відповідним уніфікованим страховим сертифікатом "Зелена картка", забороняється.